Головна сторінка

Меню:
Зима іван ярославович

Кашуба ярослав миколайович

Кушнірик ярослав денисович

Тягнибок олег ярославович

Ярослав дашкевич

Ярослав кашуба

Ярослав рущишин

Ярослав ярош

Ярослава дорошенка

Ярослава мудрого

Ярослава мудрого для дітей

Ярослава мудрого на українській мові

Ярослава мудрого по українськи

Ярослава мудрого реферат

Ярослава стельмаха

Ярослава стельмаха цікаві факти


Ярослав Дорошенко

Найкращими, найнаближенішими до сонячної барви листки стають наприкінці свого життя, перед тим, як злетіти з гілки і впасти на землю.

Великий життєлюб Ярослав Дорошенко любив життя більше, аніж воно його ... Він жив задля людей, для них плекав поезію, їм дарував любов і дружбу - щедро, щиро, беззастережно ...

Щирий, добрий, сумовито усміхнений Ярослав добре розумівся на людях, знав, хто є хто в Україні, але володів рідкісним, як на наш час, талантом прощення.

Іноді вибачав навіть тим, хто аж ніяк на це не заслуговував. Але поет вважав інакше, і це його право - право поета, митця, патріота, ЛЮДИНИ.
Ця премія започаткована у 2011 році на вшанування пам’яті відомого українського поета, журналіста, політв’язня, багаторічного очільника Івано-Франківської обласної організації Національної спілки письменників України Ярослава Дорошенка (1931-2007). Вона присуджується щороку у двох номінаціях: за збірку сонетів та за цикл сонетів.

Адже він дивиться на все з високості, з високості свого таланту, своєї мудрості, своєї незахищеної безкорисності.

Одна із збірок поезій зрілої пори, практично підсумкова, так промовисто називається “Дерев собори золоті”.

Ярослав Дорошенко зводив свій собор все життя.
Всі пізніші книги Дорошенка виходили в Коломиї. У 1994 опублікував вінок сонетів «Весла часу» (1994). Збірка вибраних сонетів «Сонце у сльозині» вийшла у 1996 році, збірка вибраних творів «Дерев собори золоті» — у 2001-му. Також складав вірші для дітей, збірка «Веселятка» опублікована в 2005-му році.

А починалось все так дивовижно і незвичайно. В день, коли осіннє буйство досягає свого піку - 16 жовтня року 1931 в галицькому селі Тязів вишивальниця Магда (з дому Причаків) зі своїм чоловіком-скрипалем Юрком Дорошенком поїхали возом на поле, збирати в мішки картоплю.

У тому ж 2007 році була започаткована щорічна премія імені Ярослава Дорошенка, яку вручають найкращим авторам сонетів України. В рамках міської програми «Івано-Франківськ — місто героїв» 18 жовтня 2014 року очільники міста урочисто встановили анотаційну дошку біля будинку на вулиці Сніжній, де він мешкав. Пам'ять про поета підтримує його дружина поетеса Ганна Дорошенко та широке коло колег і шанувальників творчості.

Та сталося так, що додому поверталися вже утрьох - з синочком-первінцем, якого нарекли княжим іменем Ярослав.

Виростав Славко допитливим, непосидющим, мрійливим, закоханим в природу і книжки хлопчиком.

Багато часу проводив у діда Пилипа, сільського дяка, який мав розкішну, як на той час, бібліотеку, любив довгі розмови з вуйком Миколою, котрий був учителем.
У номінації «За збірку сонетів» переможцем став український поет Василь Кузан за книжку «Все по 14 копійок або Сонетний двір». Калушанин Іван Павліха та Дмитро Шупта з Одеси перемогли у номінації «За цикл сонетів».

Звідти починався, виростав, вибруньковувався Дорошенко-поет, звідти виростав український патріот, борець, котрий юнаком-школярем, прибравши собі козацьке псевдо Гамалія, створив і очолив молодіжну націоналістичну організацію.
На вечорі пам'яті відбулося також вручення щорічної літературної премії імені Я.Дорошенка за кращу збірку та цикл сонетів, яка присуджується уже вчетверте. Були розглянуті твори, які надійшли на конкурс з різних куточків України. Географія проживання номінантів щоразу розширюється - Сімферополь, Одеса, Вінниця, Закарпатська область, Калуш-Нью-Йорк.

Влітку 1950 року був заарештований і засуджений на 25 років із позбавленням громадянських прав ще на 5 років та конфіскацією усього майна. В ході слідства йому інкриміновано, що з 1947 року він писав і поширював антирадянські вірші, з 1948 року входив до діючої в Тязеві ОУН..

Покарання відбував на Воркуті, працював на широко відомій шахті №29, де 1 серпня 1953 року вибухнув огонь повстання.

Тільки чудом вцілів у тій бойні, бо ж ще й входив до організованого політв’язнями підпілля.
Павліха Іван Васильович (нар.22 вересня 1938 року в селі Королі Нові Білгорайського повіту Люблінського воєводства, Польща). Під час операції «Вісла» був депортований в Україну. Працював педагогом, очолював літературну студію міста Калуша, зараз проживає у США.

Фрагменти спогадів про ті вікопомні події залишив нам у записках “Тіні полярного сяйва”. Саме записках, які фіксували спалахи пам’яті, скупо фіксуючи згадку про пережите. З повним на те правом поет стверджував:

Я - предковічний. Тому - непідвладний

Силам стихійним, ворожій злобі.

Не розтоптав мене хижий нападник,

Дух утвеждався в суворій судьбі.

Як наступило хрущовське “потепління”, що дійшло й до Заполяр’я, Дорошенко був привезений у Станіслав на додаткове розслідування справи.

Звільнений з-під варти 30 вересня 1955 року за недостатністю доказів для засудження.
Лауреати у своїх виступах щиро подякували за визнання їх переможцями, зачитували свої сонети. Також було організовано Skype- спілкування з Нью-Йорком із родиною Івана Павліхи, який поділився спогадами про Ярослава Дорошенка.

В 1992 році - реабілітований. 1968 року закінчив історико-філологічний факультет Івано-Франківського педінституту ім.. В. Стефаника.

Шість років працював у редакціях обласних газет, був прийнятий до Спілки журналістів України, брав участь у роботі обласного літоб’єднання, виступав із власними поетичними творами, рецензіями на художні книжки.

Працював старшим редактором методкабінету облуправління кінофікації.
У 2003-му році звільнився з посади в ІФОО НСПУ, але продовжив співпрацю в редакції спільного видання літераторів та обласної влади — журналі «Перевал». Також згадується його робота в журналі «Дзвіночок».

Протягом 1988-90 рр. - кореспондент-організатор бюро пропаганди художньої літератури СПУ в нашій області.

Автор збірок поезій “Зоряниця” (1972), “Живучість” (1979), “Жага” (1984), “Весла часу” (1994), “Сонце у сльозині” (1995), “Дерев собори золоті” (2001), для дітей “Веселятка” (2001), добірок поезій у журналах, збірниках, періодиці.

Пише статті, рецензії, передмови до книжок художньої літератури, збірників та альманахів.
Відомий переважно завдяки майстерно складеним сонетам, проте згадується і як поет-пісняр, зокрема як автор слів неофіційного гімну Івано-Франківська Моє місто (або Мій Івано-Франківськ). За спогадами колег, Ярослав Дорошенко мав чудовий голос і сам залюбки співав. Лауреат місцевих премій ім. Марійки Підгірянки, ім. Тараса Мельничука та Всеукраїнської Аркадійської літературної премії. Також нагороджений Почесною відзнакою Національної спілки письменників України, медаллю товариства «Просвіта» Будівничий України.

Низка віршів стали піснями.

З червня 1990 року до 2003 року очолював Івано-Франківську обласну організацію Національної спілки письменників України. За час його гетьманування спілка зросла удвічі. Він невтомно дбав про своїх побратимів по перу - “вибивав квартири”, сприяв у виданні книжок, писав передмови, рецензії, редагував рукописи. Встигав усюди, дбав про всіх. І все це здавалося таким буденним, начебто малозначущим... А скільки письменників починалося з його доброго і щирого батьківського благословення! Вони і самі про це, мабуть, уже не згадують. А було ж це зовсім недавно... І “Перевал” починав Дорошенко, і відроджував його також він, у ньому ж працював після того, як передав головування у Спілці молодшому колезі. У “Перевалі” провів свій останній день на цьому світі.

Ярослав Юрійович - багаторічний член ради НСПУ, член правління обласного об’єднання Всеукраїнського товариства імені Т. Шевченка “Просвіта”, член редколегій “Перевалу” і “Дзвіночка”.

Інтелігентний, скромний, Славко ніколи не дбав про себе, не нагадував про нагороди собі, про якісь відзнаки.

Коли йдеться про офіціоз, то варто згадати, що в спілку журналістів Дорошенко був прийнятий в 1969 році, а членом Національної спілки письменників України став з 1982 року.

Нагороджений Почесною відзнакою Національної спілки письменників України, просвітянською медаллю “Будівничий України”.

Лауреат літературної премії імені Тараса Мельничука, Всеукраїнської Аркадійської літературної премії та літературної премії імені Марійки Підгірянки.

Поріг вічності переступив 20 березня 2007 року.

З любов'ю, Ганна Дорошенко

Інформація по розміщенню анотаційної дошки

Адреса: вул. Сніжна, 27

Дата: Вівторок, 7 жовтня 2014

Показати на карті

Івано-Франківськ - місто героїв вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ

    Для підготовки матеріалу були використані наступні веб-сторінки:
  • 1. www.geroi.if.ua/content&content_id=44
  • 9.1%
  • 2. uk.m.wikipedia.org/wiki/Дорошенко_Ярослав_Юрійович
  • 2.6%
  • 3. lib.if.ua/news/1415897747.html
  • 2.3%
  • 4. kurs.if.ua/news/laureatamy_literaturnoi_premii_imeni_yaroslava_doroshenka_staly_poetpolitvyazen_z_odesy_ta_poet_z_hersonyshchyny_28015.html
  • 3.3%
    Графічні матеріали
  • картинка 1: www.geroi.if.ua/assets/img/geroi/emblem.jpg
© 2018