Головна сторінка

Меню:
Дмитра яремчука

Назарія яремчука

Яремчука

Яремчука назарія

Яремчуки


    Брати ЯРЕМЧУКИ: «Рідних у Чернівцях уже нема, тільки татова могила…»

    • 17.05.2013, 02:23,
    • Людмила Пуляєва-Чижович
    • 15724
    • брати Яремчуки

    Із заслуженими артистами України Дмитром та Назарієм Яремчуками (на фото Дмитро - зліва) кореспондент «ВЗ» спілкувалася після їхнього сольного концерту у Львівському національному академічному драматичному театрі ім. М. Заньковецької.

    Читайте також

      Брати відверто і щиро говорили про творчість і відпочинок, але почалася розмова із найважливішої події, яка сталася у родині Дмитра…

      Дмитро. Найсвіжіша і найважливіша новина - у мене народився синочок, йому лише два місяці.

— Як назвали?

Дмитро. Вгадайте.

— Назарій?

Дмитро. Це логічно. Святий Назарій - покровитель усього нашого роду.

ТАБЛО-ID / Брати Дмитро та Назарій Яремчуки несподівано для близьких вирішили одружилися в один день, 18 квітня. Весілля святкували в одному з ресторанів Києва у тісному колі друзів. 21 квітня дві пари молодят полетіли у медовий місяць у південно-східну Азію.

Ми й охрестили сина на день Назарія Валаамського.

Назарій. А моєму синочку Олесеві уже два роки - росте потихеньку…

— Про синів розповіли. Може, про їхніх матусь розкажете?

Дмитро. Вони у Києві, виховують дітей. Вони наші половинки і в духовному, і у фізичному сенсі.

Назарій Яремчук народився 30 листопада 1951 року в селі Рівня Вижницького району Чернівецької області в селянській родині Назарія та Марії Яремчуків. Мав братів Степана, Богдана та сестру Катерину. Свою четверту дитину батьки назвали Назаріем (це ім’я означає “присвячений Богові”). Народження сина стало для 64-річного батька справжнім святом. Музику у родині Яремчуків любили всі: у батька був чудесний тенор, він співав у церковному хорі; мати, крім гарного голосу, добре грала на мандоліні, у неї також був акторський талант - вона виступала в місцевому народному театрі. Ще маленьким хлопчиком Назарій також почав співати.

Ми віднайшли одне одного.

— Але ж це ваш, Дмитре, другий шлюб…

Дмитро. Другий і останній!

— Коли ви перший раз одружувалися (з донькою Сергія Куніцина — колишнього голови Севастопольської міської державної адміністрації - Л.П.), то теж, напевно, думали, що востаннє?..

Дмитро. Думав, але… Над коханням треба працювати.

Назарій Яремчук підтримав, благословив і спрямував на нелегку пісенну стежину чимало молодих виконавців. З-поміж них вирізнимо Оксану Пекун з Тернополя, Світлану Зайченко з Житомира, Жанну Боднарук з Чернігова, Ніну Шестакову з Харкова, Інесу Братущик, Ореста Хому та Ірчик зі Львова, Богдана Сташківа з Івано-Франківська, Миколу Романова з Києва, Ольгу Добрянську, Аллу Наталушко та Леоніда Корінця з Чернівців.

Коли зупиняєшся і не працюєш над ним, воно може померти. В ідеалі людина раз в житті має по-справжньому закохатися. Проте своїми неправильними вчинками ми іноді збиваємося з цього ритму, бо трохи зіпсовані нашим життям… Але це не про мене! (Сміється - Л. П.).

Назарій. Важливо шукати. Кожен свого часу думає - де шукати кохання і як знайти? Іноді нам чогось дуже хочеться, і ми думаємо, що нам це потрібно.

Але слава не змінила характер Яремчука. Зоряної хвороби в нього ніколи не було. Майже рік працював на кафедрі лаборантом, потім старшим інженером, поки не зрозумів, що спів для нього на першому місці. У 1973 році ансамбль запрошують на професійну сцену в Чернівці. З цього часу Назарій, сповна віддаючись естрадній пісні, перевівся на заочну форму навчання в університеті. У філармонії Назарій веде активне концертне життя. Зараз навіть важко повірити, що можна за 23 дня провести 46 концертів. І скрізь повні зали, а слухачі готові були навіть висіти на люстрах, щоб почути своїх улюбленців.

А виявляється, усе дає Господь. Важливо кожній людині заспокоїтися і чекати волі Божої в цьому сенсі. Коли будемо піддаватися миттєвим почуттям, можна швидко заблукати і обпектися. Потрібно віддати все на волю Божу і зрозуміти, що на все свій час. Хтось може закохатися у 17−20 років, а батьки стримують і не пускають, а ці почуття можуть виявитися на все життя…

— Що нового у вашому творчому житті?

Дмитро. От-от має вийти наш новий - п’ятий - компакт-диск.

Назарій закохується в солістку “Смерічки” Олену Шевченко, цього ж року вони одружуються. Первістка назвали Дмитром, а згодом народився Назар. Та цей шлюб не приніс йому щастя.

Диск уже готовий, а ми постійно ще щось допрацьовуємо.

— Ви - самодостатні виконавці. У вас є неоціненний скарб - ви можете з повним правом виконувати пісні батька…

Дмитро. Та ці пісні усі мають право виконувати!

— Звісно, але ви ж самі розумієте, як люди сприймають пісні Назарія Яремчука у виконанні його синів. Ви, Назарію, композитор, музику пишете самі.

Знайомство з молодим буковинським композитором, студентом медінституту Володимиром Івасюком відіграло велику роль у житті «Смерічки». Глядачі почули неповторні «Червону руту». А потім — безліч інших пісень молодого автора. Хлопці здружилися на все життя. Влітку 1971 року відбулися зйомки музичного фільму «Червона рута». Цей фільм зробив солістів Назарія Яремчука та Василя Зінкевича народними улюбленцями. Але під час зйомок сталася друга трагедія — померла його мати Марія Даріївна, велику любов до якої проніс через усе своє життя.

Але усі скаржаться на те, що складно знайти хороші змістовні тексти, тобто існує проблема репертуару…

Назарій. Спочатку ми співали свої пісні. А чому співаємо батькові? Тому, що люди просять, - це по-перше. А по-друге - вони нам теж дуже подобаються, тому що мають духовну цінність, вагомий сенс і зміст.

Після занять залишався послухати репетиції ВІА «Смерічки» Вижницького будинку культури, яким керував Левко Дутковський. Керівник ансамблю помітив постійного відвідувача та запропонував заспівати пісню на вибір. Це була пісня Ігоря Поклада «Кохана». Голос сподобався, і Назарія прийняли до ансамблю. Тож з осені 1969 року хлопець почав співати у «Смерічці».

Така тематика зараз губиться. Але час минає і відсіює легковажне від чогось важливішого. Щодо віршів, то спеціально ми їх не пишемо, іноді вірш сам приходить на певну мелодію.

— Із вашою молодшою сестрою Марічкою Яремчук стосунки підтримуєте? Можливо, колись почуємо тріо Яремчуків?

Назарій. Може, й почуєте…

Дмитро. Спілкуємося ми нечасто. Ми ж рідні люди, як може бути по-іншому?

— Щось змінилося у ваших стосунках, коли вона стала зіркою після «Голосу країни»?

Дмитро. Людям притаманно змінюватися…

Назарій. Стало менше часу для спілкування, бо усі зайняті - і ми, і вона.

Їхнє розлучення в 1990 році стало трагедією для дітей та потрясінням для друзів. Олена вийшла заміж вдруге, переїхала до Києва, а Назарій зостався в Чернівцях.

Дмитро. Але є речі незмінні.

— Які, наприклад?

Дмитро. Наприклад, любов до рідних людей, повага, жертовність заради них. Але це приходить з досвідом, коли правильно все оцінюєш.

— У вас суттєва різниця у віці з Марічкою, адже їй було лише два роки, коли не стало батька. У дитинстві ви були для неї старшими порадниками, захистом, фортецею?

Дмитро. Ми переїхали до Києва і тому мало спілкувалися, бо рідко приїздили до Чернівців, де залишалася тоді сестра.

У середині 70- х розпався дует Зінкевич - Яремчук. Тому що там, де слава - багато підводних каменів, що заважають творчому процесу. Кожен пішов своїм шляхом у мистецтві: Василь Іванович переїхав у Луцьк і став солістом ансамблю “Світязь”, а Назарій Назарович залишився в “Смерічці”. Але співаки зуміли зберегти дружні відносини, і коли в Назарія народилася дочка, Василь став її хресним батьком.

Назарій. Ми саме тоді вступили до Київської консерваторії, п’ять років навчалися, потім - аспірантура, гастролі… Так вийшло, що були далеко від неї.

Дмитро. Але, коли приїжджали до Чернівців, то бачилися, спілкувалися з маленькою Марічкою, бавилися…

— Зараз буваєте у Чернівцях?

Дмитро. Рідко. Із рідних там уже нікого нема, тільки татова могила.

Назарій. Родичі є на Буковині. У Вижниці - татова сестра.

Дмитро. У нас є друзі у Чернівцях. Приїжджаємо туди на концерти…

Назарій. …На день народження тата чи на день жалоби за ним. Але на день народження не завжди, бо у Києві 30 листопада робимо наш фестиваль «Родина», а іноді бувають заздалегідь заплановані концерти.

З 2014 р. Дмитро та Назарій Яремчуки розпочалили великий всеукраїнський та міжнародний тур “Моя Україна - велика родина”. Десятки концертів відбулися у великих та маленьких містах різних областей України та обласних центрах: Київ, Харків, Полтава, Житомир, Черкаси, Кіровоград, Львів, Луцьк, Івано-Франківськ та ін. Концерти також відбувалися у військових шпиталях для поранених солдатів української армії та в зоні АТО. Починаючи з 2015 року Дмитро та Назарій Яремчуки з міжнародним туром побували в країнах Європи: Португалія (Лісабон), Іспанія (Мадрид, Барселона, Севілья, Торрев'єха, Мурсія), Франція (Париж), Італія (Рим, Салерно, Брешія, Реджо-Емілія, Арона, Навара), Чеська республіка (Прага). Продовження триває.

— Пригадую, багато років тому ви приїздили до Львова і давали концерт в обласній філармонії разом з Ніною Матвієнко. Чи збереглися і досі дружні стосунки із Ніною Митрофанівною?

Дмитро. У теплих стосунках і досі. Залучали її і до тих концертів, які організовували, їздили у концертні тури… Спільних концертів у нас було більше сотні. Це було і залишається природним спілкуванням. І з Тонею Матвієнко дружимо.

Назарій. Українська пісня одна одну притягує, тому жити в Україні і не перетинатися з тими, хто є носіями цієї пісні, неможливо.

В 1978 році Яремчуку присвоєно звання Заслуженого артиста України. Його також нагороджено орденом Дружби народів.

Дмитро. Тоню ми любимо як сестру. І з Ніною Митрофанівною не відчуваємо різниці у віці. Вона навіть інколи звертається до нас за порадою.

— Зараз з’явилося багато зірок на нашій естраді. Але далеко не всіх пам’ятатимуть через п’ять чи десять років. Чи є у вас секрет, як довго залишатися у пам’яті і душах людей?

Назарій. Потрібно бути самим собою. Будь-яка штучність чи фальш у професії відчувається. Професія повинна бути улюбленою справою. Це не робота, це - життя. Щоб люди тебе любили і пам’ятали, потрібно бути щирим.

Дмитро. Є багато талановитих людей, які не можуть пробитися «догори».

Весілля вони зіграли 2 лютого 1991 року. Вінчалися в церкві Іоанна Хрестителя в м. Косів. У храмі було багато людей. Священик дуже радів, що вінчає такого знаменитого артиста. Після одруження Яремчуки стали жити великою родиною й не ділили дітей на “твоїх” і “моїх”. Назарій обожнював гуляти із синами й пасербицею, пишаючись, що в нього такі гарні діти. Незабаром купили в Чернівцях будинок по вулиці Інтернаціональній (зараз вона має ім’я Яремчука). Старий, побудований ще в 20- х роках - був у жахливому стані: грибок на стінах, протікав дах. Довелося все переробляти, щоб вийшло нормальне житло. Потихеньку життя співака початку налагоджуватися.

Звісно, є певні медіапростори, які диктують і формують свої умови, щось пропонують людям. А людям це не завжди близьке. Відбувається постійне «формування» смаків і уподобань людей - не нашого віку, бо ми уже сформовані, а дітей і підлітків.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Яремчук.

Проте, коли люди сідають за стіл у колі родини і друзів, коли їм хороше, то що вони співають?

— Українські пісні.

Дмитро. Оце і є показник - які пісні люблять люди.

— Прізвище Яремчук вам допомагає чи заважає у житті?

Дмитро. Було всяке. Одні казали: «От, вони - Яремчуки, тому їм так легко усе давалося…».

Коли сталася ще одна трагедія, — вбивство Володимира Івасюка, — Назарій був одним із перших, хто незважаючи на заборону влади, приїхав на похорон до Львова. Тоді це могло коштувати всього: кар’єри, спокою, репутації. Траурна колона починалась з великого вінка з білих квітів, який Яремчук ніс із Левком Дутковським. Це було дуже небезпечним в той час, та Володимир був їхнім великим другом, і наслідки нікого не цікавили.

— Тобто вам потрібно було доводити, що ви - то є ви?

Дмитро. Звичайно! Але, скажімо, на гастролях у Чикаго ми були тричі, і завжди був повний зал. Є люди, які усі три рази приходили на наші концерти. Вони хочуть бачити і бачать нас. Звісно, пишаємося своїми батьками, ми - їхнє продовження.

Разом зі своїми найближчими пісенними побратимами Назарій відзнятий у музичних стрічках “Червона рута”, “Співає “Смерічка”, “Стартує пісня”, “Ти плюс я - весна” та “Червона рута. 10 років потому”.

Люди хочуть чути і татові пісні, аби відчути спадкоємність. Це ж так добре - родинна династія!

— Тому свій фестиваль ви назвали «Родина»?

Назарій. Так, і цього року буде уже ювілейний - десятий фестиваль. Усі ці десять років люди чекають на нашу «Родину», кожного разу телефонують, запитують… Особливо дев’ятий фестиваль часто показують по телебаченню, бо так збіглося, що торік татові виповнилося б 60. Тому в рамках цього фестивалю був Вечір пам’яті Назарія Яремчука, у якому звучало 90 відсотків пісень з його репертуару.

Потрібно відзначити, що довгий час на естраді в Яремчука було амплуа ліричного героя, але він говорив, що любить виконувати пісні, у яких сполучається лірика й цивільне звучання. У 80-их Назарій Яремчук був співаком любові, або, як говорять сьогодні, “секс-символом української естради”. Красень “із синіх гір”, що приніс ” диво-квіт розмарію”; коли він співав: “Запроси мене у сни свої”, кожна дівчина вірила, що тільки до неї він звертається. Перший диск-гігант Назарія “Незрівнянний світ краси” (1980) - одна із кращих платівок в українській дискографії того періоду.

Могли по-різному назвати наш фестиваль, але обрали «Родину» — не тому, що ця пісня - остання, яку виконав батько, а тому, що у ній закладено багато глибинного, щоб від суєти повернутися до чогось справжнього.
Назарія обожнювали мільйони, а він був нещасливий в особистому житті. У шлюбі з Оленою Шевченко народилися двоє синів, але з’єднати батьків діти не змогли. Далі було розлучення. Хлопчики стали жити в бабусі й дідуся в Межигіррі. Олена вийшла заміж вдруге, переїхала в Київ, а Назарій довго не міг знайти собі пару. Їздив по світу, а другу дружину знайшов у с. Тюдів. Вони були сусідами, жили поруч, але особисто знайомі не були. Коли зустрілися, Назарій давно був розлучений, а Дарина вже чотири роки сама виховувала дочку після смерті чоловіка.

Дмитро. Коли Назар задумав робити цей фестиваль, я казав: «Навіщо воно тобі? Є стільки фестивалів! Ми маємо концерти, гастролі, багато роботи, є над чим працювати…». Але він наполіг.

Назарій. Хотілося об’єд-нати українських артистів хоча б раз на рік у фестивалі «Родина».

У березні 1996 року Указом Президента України Яремчуку Назарію Назаровичу (посмертно) присуджено Державну премію України ім. Т.Г. Шевченка.

І нас підтримує багато людей не лише нашого співочого цеху. Але найважливіше, що нашу ідею люди зрозуміли.

— Які критерії відбору артистів - учасників вашого фестивалю?

Дмитро. Це мають бути українські виконавці зі змістовними українськими піснями.

Зранку ми обвінчалися, розписалися й пішли до ресторану. Також дівчата дуже хотіли фотосесію, на неї теж витратили певний час… На святі звучали російські, італійські пісні... Але найбільше було українських композицій. Коли звучала "Рідна мати моя…", у мене аж стиснулося серце… Самі ми не співали на весіллі, але співали наші серця.

— Як і де любите відпочивати?

Дмитро. Люблю відпочивати за кордоном, хочеться зануритися в іншу атмосферу. Люблю Грецію. В Туреччині гарно, в Італії, на Шрі-Ланці, в Таїланді… Це ж так цікаво — іноді зимою потрапити в літо!

— А наші Карпати?

Дмитро. Наші Карпати - це душа. Тут ми вдома, тут ми народилися.

Брати Дмитро та Назарій Яремчуки народилися: Дмитро Яремчук - 19.02.1976 р.; Назарій Яремчук - 23.03.1977 р. на Закарпатті.

Назарій. Відпочинок для мене - філософське питання. Зовсім по-іншому до нього ставлюся, ніж Діма. Мені нецікаво кудись поїхати, мені важливо зловити духовний і фізичний момент, коли захочу відпочивати. Можна бути де завгодно, але якщо у душі немає спокою, необхідного для відпочинку, то цей відпочинок мене не тішитиме. Я - не людина відпочинку.

Розмовляла

Людмила ПУЛЯЄВА.

Фото Андрія КУБ’ЯКА.

Довідка «ВЗ»

Дмитро і Назарій Яремчуки - заслужені артисти України, співаки, сини народного артиста України Назарія Яремчука.

Перше мистецьке визнання принесли пісні “Червона рута” і “Водограй” В. Івасюка, “Горянка” і “Незрівняний світ краси” Л. Дутковського. За виконання цих творів ансамбль “Смерічка” та його солісти Н. Яремчук та В. Зінкевич були удостоєні звання лауреатів Всесоюзного конкурсу “Алло, ми шукаємо таланти”, а також “Пісня року-71/72″, на яких вони підтвердили високу артистичну майстерність.

Народилися: Дмитро - 19.02.1976 р.; Назарій - 23.03.1977 р. на Закарпатті. З дитячих років займалися музикою, співали в хорі, були солістами дитячого вокально-інструментального ансамблю. Закінчили з відзнакою музичну школу, клас фортепіано. В 1992 році закінчили загальноосвітню школу з відзнакою і склали вступні іспити до Чернівецького державного музичного училища ім.

С. Воробкевича на факультет “теорія музики”, яке в 1996 р. закінчили з відзнакою. Вступили до Національної музичної академії України ім.

П. І.Чайковського. Дмитро — у клас вокалу до професора Костянтина Огнєвого; Назар — до класу композиції у професора Івана Карабиця.

Брати Дмитро та Назарій Яремчуки одружилися одного дня - 18 квітня. Весілля святкували в одному з ресторанів Києва в тісному колі друзів. А вже в середу, 21 квітня, молодята полетіли у медовий місяць до Азії. Перед вильотом за кордон Дмитро Яремчук розповів кореспондентові "МБ" про важливі події в їхньому із братом житті.

З відзнакою закінчують навчання. У 2004 р. Назар також закінчує аспірантуру в НМАУ, клас композиції у професора Мирослава Скорика. Дмитро та Назарій Яремчуки стали засновниками та організаторами Пісенного фестивалю “Родина” імені Назарія Яремчука.
Метою всеукраїнського та міжнародного туру "Моя Україна - велика родина" є насамперед підтримка української національної та патріатичної свідомості в суспільстві шляхом звернення до таких важливих тем, як любов до рідної землі, Батьківщини, родини, країни, сім’ї, матері. Ці теми є головним лейтмотивом концертів і творчості Дмитра та Назарія.

У 2004 р. братам присвоєно почесні звання заслужених артистів України.

Фото Андрія Куб`яка

    Для підготовки матеріалу були використані наступні веб-сторінки:
  • 1. wz.lviv.ua/interview/122956-braty-yaremchuky-ridnykh-u-chernivtsiakh-uzhe-nema-tilky-tatova-mohyla
  • 9.1%
  • 2. uk.m.wikipedia.org/wiki/Яремчук_Назарій_Назарович
  • 0.8%
  • 3. www.yaremchuk.in.ua/index_1.html
  • 2.6%
  • 4. molbuk.ua/vnomer/suspilstvo/27122-brati-jaremchuki-odruzhilisja-odnogo-dnja.html
  • 2%
  • 5. www.roduna.org/category/biohrafiya
  • 3.9%
  • 6. bukinfo.com.ua/show/news?lid=6508
  • 1.9%
    Графічні матеріали
  • картинка 1: wz.lviv.ua/img/728x435/9/da64b5e45765d6614e0a88eb0aab12ce-a37cc2a9abc46a7b26b4a3df828e9ca1.jpg
© 2018