Головна сторінка

Меню:
Якiв щоголiв


Якiв щоголiв біографія

5 листопада 1824р. у м. Охтирці на Харківщині в давній сім’ї дворянина побачив світ Яків Щоголів, "спізнений романтик", великий самітник, який писав: "Я уродженець півдня і степів".
uahistory.com
Родина жила у власному дерев’яному будиночку і мали десять десятин землі.
Батько, Іван Петрович був дрібним урядовцем, але явно не кар’єристом.
Народився 5 листопада 1824 року в Охтирці, Харківська губернія. Походив із давнього дворянського роду. Іван Петрович та Олександра Петрівна, батьки поета, як і більшість охтирців, жили тихим узвичаєним життям із дотриманням релігійних і народних звичаїв. Дід був священиком. Родина жила у скромних достатках. Батько мав власний дерев'яний будиночок і десять десятин землі, був дрібним урядовцем, але по службі просунувся невисоко.

Мати Олександра Петрівна опікувалася дітьми та господарством. Жив з ними й дідусь, священик, який був залюбленим у козацтво. В сім’ї панував тихий лад, скромний достаток.

Спочатку у малого була мамина пісня, потім заповзяті оповіді дідуся про Січ і його перші домашні уроки. З восьми років Яків Щоголів учився у трикласному повітовому училищі, потім вступив до Першої харківської гімназії.
У 1832—1835 роках Яків учився у трикласному повітовому училищі в рідному місті, потім вступив до Першої харківської гімназії. Саме там він захопився художньою літературою, читав твори В. Скотта, М. Гоголя.

Там підліток захопився творами В. Скотта, М. Гоголя, сам почав віршувати і навіть помістив в альманаху "Молодик" (1843-1844) свої перші поезії. І треба ж було юнакові потрапити під ніщивний вогонь критики україножера Віссаріона Бєлінського! Яків Щоголів кинув у грубку всі написані твори й замовк на 30 років. Тільки під час навчання в університеті Харкова професорам Метлинському, Срезневському та Костомарову удалося реанімувати убиту Бєлінським любов до поезії.
Таким чином, усі його поезії наповнені великою любов’ю до рідного краю, вони поширюють кругозір, навчають любити природу, свою батьківщину, чаруватися красою рідної пісні і мови.

А. Метлинський розбудив у Щоголева тугу за козацькою Україною, і почав поет писати знову.

Нові поезії Якова під назвою "Первоцвіт Щоголева" за сприянням Тараса Шевченка було надруковано в Кулішевому альманасі "Хата" (1860). Сучасники згадували, що Шевченко захоплювався віршем "Гречкосій" ("У полі"), який називав "Казаночком". Цей вірш зацікавив Л. Мея, який тоді перекладав Шевченкові твори, і він переклав російською.
Щоголів був одним з представників Харківської школи романтиків, і велика кількість його поезій присвячена романтичному зображенню історичного минулого України, насамперед Запорізької Січі й козаччини («Січа», «В степу», «Запорозький марш», «Орел», «Орлячий сон» тощо), образам запорожців. Козакофільська романтика Щоголева перейнята песимістичною тугою за минулим, за зниклою «останньою Січчю». Низка поезій присвячена образам української природи («Травень», «Осінь», «Степ», «Після бурі» тощо). Окремі вірші Щоголева позначені соціальними мотивами («Струни», «Завірюха», «Пожежа», «Маруся», «Бурлаки» та ін.). Багато віршів поета покладено на музику, і вони увійшли в пісенний народний репертуар («Пряха», «Черевички», «Зимовий вечір»). Посмертні видання творів Щоголева: «Твори. Повний збірник», «Поезії», «Твори», І — II, «Поезії», «Твори».

Музичні крила поезії дав Алоїз Єдлічка.

Після закінчення університету Яків Щоголів вступив на державну службу в канцелярії губернатора. Посади помічника правителя, секретаря приказу, чиновником з особливих доручень були "карою Божою" для поета, але ніколи шиї не гнув, тому й не зробив кар’єри.


У 47 років Щоголів облишив службу і поселився у власній дуже скромній оселі на Чоботарській вулиці. У домі Щоголева панував культ порядку, зайвих речей сім’я не мала, все було на своїх місцях.
Яків Щоголев написав для дітей багато поетичних творів. Найперший вірш, який варто згадати - це «Осінь». Тут йдеться не тільки про пору року, а й у підтексті про осінній період людського життя. Щоголев наголошує на тому, що людське життя не має таких чітких циклів, воно може зупинитися будь-якої хвилини. Не менш популярними були і є вірші, в яких поет малює українську природу. «Завірюха», «Листопад», «Степ» - це справжні перлини пейзажної лірики. У своїх пейзажних поезіях Яків Щоголев зумів засобами слова передати звукові, кольорові, дотикові відчуття, виступив знавцем та любителем рідної української природи, із глибокою повагою та зачаруванням постають у його поезіях образи рослин, птахів та звірів. Природу Я. Щоголів називає цікавою книгою, з неї багато дечого можна навчитись і дорослому, і дитині. Промовистий такий факт з його життя. Продавши через економічну скруту власний будинок у Харкові, не тільки не сумує, а навпаки, радіє, що тепер зможе бути ближче до природи.

Родина була самодостатньою, тільки кілька людей підтримували з Щоголевим зв’язки. Це були друзі-козаки: Яків Новицький із Олександрівська (Запоріжжя) та Дмитро Яворницький із Катеринослава (м Дніпро). Весь час поет віддавав творчості та власній родині, дбав про виховання дітей. "В усьому я скромний, — писав поет, — окрім музики".

Усе своє життя Я. Щоголев жив замкнуто, скромно з чорним серпанком на серці.
Навчався в Охтирській повітовій школі, закінчив Харківський університет (1848) і працював у різних установах канцеляристом. Друкуватися почав з 1840 року в «Литературной газете», «Отечественных записках», альманасі «Молодик». Далі поетична творчість Щоголева тривала зі значними перервами. У 1883 році вийшла збірка поезій «Ворскло», у 1898 — «Слобожанщина». Головним джерелом творчого натхнення автора була поезія Тараса Шевченка і фольклор («Неволя», «Могила» та ін.).

На початку 1878 р. захворіла на сухоти донька Олександра, восени Щоголів їздив з нею в Ялту, і вона стала одужувати. Весною 1879 р. раптово захворів і помер від запалення мозку старший син Василь, хлопець 14 років, талановитий скрипаль.

Після смерті брата хвороба Олександри відновилась, і вона померла у 1880 р. У поезіях "На дорогу труну" поет оспівує скрипку, що назавжди змовкла після смерті юного скрипаля; історію згасання і смерті героїні на тлі кримського пейзажу змальовує твір "На чужині", вірш "Ніч св. Валентина" — пам’яті внука Валентина. До свого 60-ліття автор зважився видати власним коштом першу збірку поезій "Ворскло" (1883 р), а через 15 років, у день його похорону, вийшла друга збірка — "Слобожанщина".

Наостанку згорьованого Щоголева обступили хвороби; він змушений був продати навіть власний будинок.
У віршах Щоголів часто тужить за своїми дитячими літами, які щасливо провів під оком дбайливої, ніжної матері. Краса рідних краєвидів — недалекий степ, водяні млини, пасіки, ріка Ворскла — все це чаром поезії овівало ніжну душу хлопчини й відбилося згодом у його поетичних творах.

"Я як вільний птах, — писав поет про себе, — пожежі не боюся і кидати нічого, куди хочу, туди й лечу. Я ніколи не заздрив розкошам. Всі мої симпатії — до лісу, степу, отари, чабана, водяного млина, хутора, куреня, пасічника".

Поет-самітник жив у невеличкому домі на Коцарській вулиці, (там жили ремісники, які виготовляли коци-ковдри); одноповерховому, дерев’яному на 6 кімнат; відвідував вокзал, пошту, квартиру лікаря, аптеку, лавки. Писав до харківських газет і львівських журналів.

Перед самою смертю Щоголев отримав коректуру своєї книги "Слобожанщина". Цій книзі судилося з’явитись у день смерті поета. Сонячного 30 травня 1898 р. відбувався сумний похорон поета, і в той же день на вітринах усіх книгарень у Харкові з’явилася книжка у веселій зеленій оправі, яка супроводжувала автора до місця вічного спочинку.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Автора Категорію Публікацію

1 836

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див Правила* ).

Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Скопіюйте цей код на ваш сайт, або блог:

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.

com

Умови використання матеріалів сайту
Скопіюйте цей код на ваш сайт, або блог:
UaModna:Сумний самітник
UA Modna 0 Facebook
Для коментування потрібно увійти
Повідомити про помилку
Відомий італійський виконавець П’єтро Ґабріеле переспівав відому пісню культового українського гурту "Океан Ельзи".
1-3 вересня в Кам'янці-Подільському відбудеться великий український фестиваль Республіка.
    Для підготовки матеріалу були використані наступні веб-сторінки:
  • 1. www.uamodna.com/articles/sumnyy-samitnyk/
  • 9.1%
  • 2. uk.m.wikipedia.org/wiki/Щоголів_Яків_Іванович
  • 4.4%
    Графічні матеріали
  • картинка 1: www.uamodna.com/assets/articles/image/416ggpm4/content_full.jpg
  • картинка 2: www.uamodna.com/assets/articles/image/qgdexpt0/content_full.jpg
  • картинка 3: www.uamodna.com/assets/articles/image/l574z2hl/content_full.jpg
  • картинка 4: www.uamodna.com/images/loading.gif
© 2018