Головна сторінка

Меню:
Кавабата ясунарі

Кавабата ясунарі скорочено

Коротка ясунарі кавабата

Ясунарі кавабата

Ясунарі кавабата презентація

Ясунарі кавабата скорочено

Ясунарі кавабата хронологічна таблиця


Тема. Життя і творчість японського письменника Кавабата ЯсунаріБібліотека Освітнього порталу «Педагогічна преса»

Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю, особистістю письменника, його естетичними поглядами; допомогти учням усвідомити особливості японської культури, світогляду; розвивати навички самостійного пошуку та обробки інформації, естетичного дослідження; виховувати повагу до національних культур усіх народів, естетичний смак.
Крім Нобелівської премії, Кавабата отримав також премію «За розвиток літератури» (1937), Літературну премію Академії мистецтв (1952). 1954 року його було прийнято до Японської академії мистецтв, 1959 року нагороджено Франкфуртською медаллю імені Гете. 1960 року письменник отримав французький орден мистецтв і літератури, премію Франції «За найкращу іноземну книгу» та орден Культури від японського уряду 1961 року.

Обладнання: портрет письменника, видання творів, ілюстрації до біографії; краєвиди Японії, зразки прикладного мистецтва (або ілюстрації).

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. Ще на початку XX ст. видатний діяч японського мистецтва Окакура в «Книзі про чай» у діалозі із зарубіжними читачами стверджував, що справжній ключ до характеру японців потрібно шукати в естетиці чайного обряду, а не в «бусідо» («шлях воїна-самурая»). Іноземці називали нас варварами у той час, коли ми цілком віддавалися мирному мистецтву. Але відтоді, як Японія влаштувала масштабну криваву бійню на полях Маньчжурії, вони називають її цивілізованою країною.

Весільне дійство складалося з актів, кількість яких у різних українських регіонах була неоднаковою. Основні серед них — заручини, сватання, випікання короваю, звивання гільця, дівич-вечір, власне весілля (шлюбна церемонія, частування, обмін подарунками, танці, викуп молодої, прощання нареченої з батьками, «комора», покривання молодої, перезва, циганщина).

Останнім часом так багато почали говорити про «бусідо», але майже ніхто не звертає увагу на «тядо» («шлях чаю»). Якщо цивілізованість залежить від успіху кривавих війн, ми скоріше погодимося залишатися варварами».
Кавабата залишав невизначеними закінчення багатьох своїх книг, що часто дратувало читачів та критиків. Але такий хід він обирав свідомо, оскільки вважав самі сюжетні події важливішими за будь-які висновки. Кавабата часто порівнював свій стиль письма з традиційною японською формою поезії - хайку.

Саме в чайній церемонії, у цьому мирному обряді проявляється загострене почуття краси японців.
Про Японію, японців, «тядо» і його співця Кавабата Ясунарі буде наш урок.

II. Оголошення теми, мети уроку

III. Актуалізація опорних знань

1. Повідомлення учнів про Японію XX ст.

2. Повторення відомостей про особливості японської літератури за творчістю Мацуо Басьо, Ісікава Такубоку (хоку, танка)

3. Повідомлення учнів про особливі види японського прикладного мистецтва — ікебану, бансай, нецке та ін.

IV. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу

1. Лекція вчителя

— Кавабата Ясунарі (1899-1972) — японський письменник, лауреат Нобелівської премії (1968).

Кавабата Ясунарі народився в сім’ї лікаря, людини високоосвіченої, залюбленої в літературу та мистецтво.

Втративши найближчих родичів, він поселився у родичів з маминого боку (родині Курода). Однак у січні 1916 року Ясунарі переїжджає до інтернату при школі, до якої раніше доїздив поїздом. Тут у школі він захоплюється європейською, зокрема, скандинавською, літературою, цікавиться мистецвтом. Закінчивши школу в березні 1917 року, він їде до Токіо поступати до Дай-іці Кото-ґакко, школу при Токійському імператорському університеті. Того ж року він склав вступні іспити в університет і став навчатися на гуманітарному факультеті за основною спеціальністю “англійська мова”. Але вже на другом році навчання переходить на факультет японської літератури.

Батьків Кавабата Ясунарі втратив рано і виховувався в родичів, спізнавши гіркий хліб сирітства. Навчаючись у 1910-1917 рр. у початковій і середній школах м. Осака, Кавабата Ясунарі зацікавився живописом та літературою, багато читав, віддаючи перевагу А. Стріндбергу, а з японських письменників — Акутагаві Рюноске та Міямото Юріко.
Продовжуючи традицію, розпочату Танідзакі у 1934 році, 1950 року Кавабата видає «Нову хрестоматію з літератури» (яп. 新文章読本), де у популярній формі есе розповідає про творчість таких японських письменників, як Акутагава Рюноске, Кікуті Кан, Ісікава Дзюн та ін.

У 1917-1920 рр., під час навчання в Першому коледжі Токіо, Кавабата Ясунарі ознайомився з російською літературою, особливо вирізнивши для себе Л. Толстого та А. Чехова.

Навчався в Токійському університеті на відділенні англійської, а згодом японської літератури (1920-1924).

Ще в університеті Кавабата відновив видання університетського літературного журналу Сін-січо («Нові хвиля думок»), який до того впродовж чотирьох років вже не працював. У цьому журналі Кавабата опублікував своє перше оповідання («Сцена з сеансу»). Навчаючись спочатку на факультеті англійської літератури, він згодом перейшов на японську. Його дипломна робота називалася «Коротка історія японського роману».

Тема його дипломної роботи — «Коротка історія японського роману».

1924 року Кавабата Ясунарі разом із письменниками-«неосенсуалістами», до яких належав і Йокоміцу Ріїті, автор програмного виступу «Про неосенсуалізм» (естетична концепція «неосенсуалістів» значною мірою спиралася на літературну теорію західних модерністів), заснував журнал «Літературна епоха» («Бунгей Дзідай»), вів у ньому активну літературно-критичну діяльність, початок якій було покладено ще в студентські роки співпрацею в журналі «Дзідзі Сімпо».
Відтоді Кавабата Ясунарі в різні періоди життя брав участь в організації нових літературних журналів, був членом їх редакційних колегій; до 1939 року регулярно публікував рецензії та огляди в провідному літературному журналі «Бунгей Сюндзю»; входив до складу журі різних літературних конкурсів і премій.

Сам автор вважав найкращим своїм твором книгу «Мейдзін» («Майстер го»). За стилем ця повість значно відрізняється від його попередніх творів. Це напівдокументальна розповідь про визначну партію з го, яка відбулася 1938 року. Кавабата сам висвітлював хід гри для мережі газет «Майнічі Симбун». Це була остання партія Хон’імбо Сюсая, яку він програв молодому претенденту. Через рік старий мейдзін помер. Хоча на перший погляд повість розповідає про напружену спортивну боротьбу, дехто з читачів убачає в ній символічну паралель із поразкою Японії у Другій світовій війні.

Першим значним твором Кавабата Ясунарі, який привернув увагу критики та читачів, була новела «Танцівниця з Ідзу» (1925), екранізована 1935 року кінорежисером Госьо. Переживання закоханого юнака стали темою цієї ліричної новели.

Перший літературний успіх молодому письменникові принесла повість "Танцівниця з Ідзу" (1925), де розповідається про студента, що закохався в молоденьку танцівницю. Два головних персонажі, автобіографічний герой і безневинна героїня, проходять через всю творчість Кавабати.

Письменник психологічно тонко розкриває тендітну красу поетичного почуття. Постійним джерелом творчого натхнення Кавабата Ясунарі, за його власним зізнанням, слугувала «Повість про Гендзі» — найвидатніша пам’ятка середньовічної японської літератури.
Пізніше Кавабата разом з групою молодих письменників, серед яких були Йокоміцу Рьоїті, Катаока Теппей, Накагава Йоїті, Фудзісава Такео та ін., засновує власний журнал “Бунгей дзідай” (”Сучасна література”) - рупор модернистського напрямку в японській літературі, відомого під назвою “сінканкакуха” (”неосенсуалісти”), що знаходилося під сильним впливом модерністських письменників Заходу, особливо таких, як Джеймс Джойс и Гертруда Стайн.

Письменника приваблюють шедеври національної класичної хейянської епохи (ІХ-ХІІ ст), що утверджують принципи розвитку вільної особистості, загальну гармонію.

Уже в «Танцівниці з Ідзу» виявляється суттєва грань таланту Кавабата Ясунарі: розкриття загальнолюдських, «стійких цінностей», використовуючи естетику та національну самобутність класичної, народної японської літератури.

Кавабата займався не лише художньою літературою. Він також працює репортером у газетах, у тому числі й у такій відомій як «Майнічі Сімбун». Хоча письменник відмовлявся брати участь у мілітаристській лихоманці впродовж Другої світової війни, він не особливо переймався також повоєнними реформами. Під час другої світової і у післявоєнний період Кавабата взагалі намагався триматися подалі від політики і ніяк не реагувати на все, що відбувається в країні і світі. Він багато подорожує, відвідує Маньчжурію, вивчає “Сагу про Гендзі”, класичний японський роман XI ст.


1931 року Кавабата одружився з Хідеко і поселився з дружиною в давній самурайській столиці Японії, у м. Камакура, на півночі від Токіо, де в них народилася дочка. Літо вони проводили на гірському курорті Каруйдзава в котеджі західного типу, а взимку жили в будинку японського стилю в Дзусі.
В 1931 р. Кавабата Одружується з Хідеко й оселяється із дружиною в древній самурайській столиці Японії, у м. Камакура, на північ від Токіо, де в них народжується дочка. Літо вони звичайно проводили на гірському курорті Каруйдзава в котеджі західного типу, а взимку жили в будинку японського стилю в Дзусі. Неподалік від Дзусі в Кавабати була квартира, де він працював у традиційному японському кімоно й дерев'яних сандаліях.

Неподалік від Дзусі в письменника була квартира, де він працював у традиційному японському кімоно і дерев’яних сандалях.

1960 року за підтримки держдепартаменту США Кавабата Ясунарі здійснив турне по декількох американських університетах (серед них і Колумбійський), де вів семінари з японської літератури.

У лекціях він указував на безперервність розвитку японської літератури з XI по XIX ст., а також на глибокі зміни, що відбулися в японській літературі наприкінці XX ст., коли письменники зазнали значного впливу західних побратимів по перу.
Унаслідок впливу Місіми (письменника, кіноактора і політичного діяча правої орієнтації) Кавабата наприкінці 60-х років разом із Місімою й двома іншими письменниками підписав петицію проти «культурної революції» в комуністичному Китаї.

Продовжуючи жити в родичів, Кавабата вступає у токійську середню школу й починає вивчати європейську культуру, захоплюється скандинавською літературою, знайомиться із добутками таких художників, як Леонардо да Вінчі, Мікельанджело, Рембрандт і Поль Сезанн. В 1920 р. юнак вступає до Токійського університету на факультет англійської літератури, однак на другому курсі береться за вивчення японської літератури. Його стаття в студентському журналі "Синейте" ("Новий напрямок") привернула увагу письменника Кан Кікуті, що запропонував Кавабаті, котрий у цей час (1923) учився на останньому курсі, стати членом редакції літературного журналу "Бунгей сюнджю" ("Література епохи"). У ці роки Кавабата із групою молодих письменників засновує журнал "Бунгей дзідай" ("Сучасна література") - рупор модерністського напрямку в японській літературі, відомого за назвою "сінканкакуха" ("неосенсуалісти"), що перебував під сильним впливом модерністських письменників Заходу, особливо таких, як Джеймс Джойс і Гертруда Стайн.


Повість «Країна снігів» (1934-1937), визнана літературними колами найпомітнішим явищем ліричної прози, найповніше виявила систему художнього мислення письменника. За образним висловлюванням М. Федоренка, «він ніби запрошує нас відкрити мушлю враження — і в ній відразу блисне перлина істини». Книга складається з окремих ліричних оповідань, об’єднаних спільною тематикою: нерозділене кохання, краса природи північного краю Японії — країни снігів.
Один із найзнаменитіших романів Кавабати - “Країна снігів”. Книга почала видаватися в 1934 році й виходила окремими випусками до 1947-го. “Країна снігів” - відверта розповідь про кохання між токійським дилетантом та провінційною гейшею. Дія роману відбувається на термальному курорті десь на півночі Японії. Роман одразу ж здобув репутацію класики. Після його публікації Кавабату стали вважати одним із найвизначніших письменників Японії.

У повоєнні роки, залишаючись вірним своїй колишній творчій манері, Кавабата написав низку творів, найзначніші з яких повість «Тисяча журавлів» (1951) і роман «Стогін гори» (1953).

У романі «Стогін гори» Кавабата Ясунарі на широкому тлі повоєнного побуту досліджує внутрішній світ, психологію своїх героїв: старого Сінго, службовця однієї із токійських фірм, та членів його родини.

Кавабата займався не тільки художньою літературою. Він також працював репортером в газетах, в тому числі і у відомій “Майніті сімбун”. Хоча письменник відмовлявся брати участь у мілітаристській лихоманці впродовж Другої світової війни, він не особливо цікавився також повоєнними реформами. Однак, Кавабата відзначав, що як і рання смерть родичів, так і війна сильно вплинули на його творчість. Він говорив, що після війни зможе писати тільки елегії. Все ж критики не помічають особливих тематичних відмінностей у творах Кавабати до і після світової війни.

Пильна увага автора до складних сплетінь людських взаємин, до драматичних подій минулого й теперішнього переконує, що головним у творі є не стільки сюжет, скільки загальнолюдська тема. Її естетичною основою стає взаємозв’язок Людини та природи, якии дедалі більше усвідомлює Кавабата Ясунарі.
Під час другої світової війни й у післявоєнний період Кавабата намагався бути осторонь від політики, ніяк не реагуючи на те, що відбувалося в країні. Він довго подорожував по Маньчжурії й багато часу приділив вивченню "Саги про Гендзі", класичному японському роману XІ ст. У загадковій повісті Кавабати "Тисячокрилий журавель" (1949), в основі якої лежить традиційна японська чайна церемонія, простежуються елементи "Саги про Гендзі". Саме повість "Тисячокрилий журавель" найкраще відома на Заході, хоча багато критиків думають, що "Стогін гори" (1954), сімейна криза в шістнадцятьох епізодах, є твором більш значимим. Повість Кавабати "Озеро" (1954), де описується еротична мара й використовується прийом "потоку свідомості", американський письменник й есеїст Едмунд Уайт назвав "настільки ж стислою і насиченою, як природною і продуманою, наче ідеальний чайний сад".

Образом гори («…сад будинку Сінго був природним продовженням гори…»), стогін якої інколи вчувався головному героєві, автор підкреслює нерозривність, одухотвореність такого зв’язку. Цією ж думкою пронизані й новели Кавабата Ясунарі, написані в різні роки його творчості.

Ясунарі Кавабата.ppt

Народився 14 червня 1899 рокув в селищі Акутагава, неподалік від Осаки. Його батько, лікар, помер від туберкульозу, коли Ясунарі виповнилося лише 2 року. За рік так само від туберкульозу померла і мати. Після смерті батьків жив у дідуся й бабусі за материнською лінією. Бабуся Кавабати померла, коли йому було сім, а дід - коли йому виповнилося п’ятнадцять. У дитинстві Кавабата мріяв бути художником, але у 12 років прийняв рішення стати письменником. Незадовго до смерті діда він пише перше своє оповідання, яке 1925 року буде опубліковано під назвою «Щоденник шестнадцятирічного».

1950 року Кавабата Ясунарі разом із членами ПЕН-клубу, головою якого він був із 1946 року, здійснив поїздки до Хіросіми та Нагасакі, місць атомних бомбардувань. Про своє бажання «вічного миру на землі» він розповість у новелах «Латочка», «Кораблики», «Камелія».

Твори Ясунарі вирізняються ускладненістю підтексту, ефектом недомовленості, несподіванки.

В 1934 році Кавабата переїжджає до Камакури, префектура Канаґава. Якийсь час він бере активну участь в громадському житті у середовищі численних письменників та літераторів, які проживали в місті впродовж війни.

Критика вбачає в цьому вплив на його художній досвід естетики дзен, що ґрунтується на внутрішньому спогляданні. Проте, досліджуючи психологію людини, її відносини зі світом, природою, Кавабата Ясунарі завжди орієнтувався на зв’язок із тією дійсністю, яку він хотів збагнути.
За іронією долі, у своїй Нобелівскій лекції Кавабата говорив: “Якою б не була ступень відчуженності людини від світу, самогубство не може бути формою протесту. Якою б ідеальною не була людина, якщо вона вчиняє самогубство, до святості їй далеко”.

1968 року Кавабата Ясунарі було присуджено Нобелівську премію за «письменницьку майстерність, яка з великим почуттям виражає суть японського способу мислення».

В останні роки життя Кавабата Ясунарі напружено працював над новим романом.

В 20-х роках Кавабата жив у бідному районі Токіо Асакуса. Протягом цього періоду він експериментував з різними стилями письма. В романі “Асакуса куренайдан” (Червона банда Асакуси), який виходив окремими випусками в 1929-1930 роках, письменник звертається до життя напівсвіту куртизанок та інших персонажів за межею добропорядного суспільства. В цьому стилі вгадується відлуння літератури епохи пізнього Едо. З іншого боку, “Сюйсо Ґенсо” (Кришталева фантазія) - чистий потік свідомості.

Письменник важко хворів, почав уживати наркотики. Перебуваючи в стані важкої депресії після смерті свого учня і друга Юко Місіми, 16 квітня 1972 року він наклав на себе руки у відлюдному курортному містечку Дзусі, що на околиці Токіо, отруївшись газом.
В 1970 р., після невдалої спроби організувати повстання на одній з японських військових баз, Місіма робить харакірі (ритуальне самогубство), а через два роки важкохворий Кавабата, що тільки-но вийшов з лікарні, де він проходив обстеження як наркоман, також кінчає життя самогубством - він отруюється газом у себе будинку в Дзусі. Цей вчинок потряс всю Японію, увесь літературний світ. Оскільки письменник не залишив посмертної записки, мотиви самогубства залишилися неясними, хоча висловлювалися припущення, що, можливо, самогубство викликане аналогічним учинком його друга, що глибоко зачепив письменника.

Твори цього митця, що відобразили національне японське уявлення про світ, людину, красу, зажили йому слави за життя і безсмертя після смерті.

В Україні окремі твори Кавабата Ясунарі переклали І. Дзюб, М. Федоришин.

V. Закріплення знань, умінь і навичок

Складання психологічного портрета письменника
Складіть за лекцією психологічний портрет письменника, ураховуючи його висловлювання в Нобелівській промові: «Усе своє життя я прагнув до прекрасного і буду прагнути до самої смерті».

Ясунарі Кавабата - японський письменник, офіцер французького ордена мистецтв і літератури (1960), лауреат Нобелівської премії з літератури (1968). Коротка біографія Ясунарі Кавабата викладена в цій статті.

І відзначив, що не розуміє, чому обрали саме його, адже для письменника «слава стає тягарем».

Поміркуйте!

IV. Поясніть, чому Кавабата Ясунарі почав Нобелівську промову віршами японського поета, прихильника «дзену» Догена (1200-1253):

Цветы — весной,
Кукушка — летом.

Навчання в університеті Кавабата закінчив у 1924 році, і до того часу вже потрапив у поле зору Кана Кікучі та інших відомих письменників та редакторів завдяки своїй співпраці в літературному журналі Кікуті “Бунгейсунью”.


И осенью — луна.
Холодный чистый снег — зимой.

Порівняйте свої висновки з поясненням самого письменника: «Можливо, невеликий вірш Догена здається європейцю примітивним, банальним набором образів пір року, але мене він вражає тонкістю, глибиною і теплом почуттів, у ньому «суть японської душі»».

У своїх лекціях він розповідає про безперервність японської літератури з XI по XIX ст., а також про глибокі зміни, що відбулися наприкінці 19-го століття, коли японські письменники потрапили під вплив західних братів по літературі.

V. Домашнє завдання

Знати біографію Кавабата Ясунарі.

Прочитати повість «Тисяча журавлів» («Тисячекрилий журавель»).

    Для підготовки матеріалу були використані наступні веб-сторінки:
  • 1. lib.pedpresa.ua/5755-tema-zhyttya-i-tvorchist-yaponskoho-pysmennyka-kavabata-yasunari.html
  • 9.1%
  • 2. uk.m.wikipedia.org/wiki/Кавабата_Ясунарі
  • 0.9%
  • 3. www.parta.com.ua/ukr/stories/writers/191/
  • 1.2%
  • 4. gorodenok.com/кавабата-ясунарі-біографія-і-творчий/
  • 1.5%
  • 5. neimovirne.ru/yasunari-kavabata-biografiya-skorocheno/
  • 1%
  • 6. sites.google.com/site/slovooslove/literatura/didakticeskij-material/11-klass/asunari-kavabata/zitta-i-tvorcist-kavabata
  • 5.5%
© 2018