Головна сторінка

Меню:
Петро ілліч чайковський

Петро бевза

Петро візнюк

Петро гецко

Петро глазовий

Петро гоч

Петро зима

Петро кішка

Петро пешко

Петро порошенко

Петро сипняк

Петро шеремета

Петро ящук

Порошенко петро олексійович


Петро ящук біографія

Кожна людина має право на любов іншої. Та коли кохання використовують задля наживи, чи припустимо це? Принаймні з нормами моралі такі діяння аж ніяк не погоджуються.

Історія, про яку я хочу розповісти в сьогоднішній програмі неординарна, хоча як і усі інші - повчальна.

Четвертого квітня 2001 року біля села Деніківці, Тетіївсьького району, Київської області, місцеві мешканці знайшли в полі дивний предмет.

Розглянувши його детальніше, виявилося, що це не що інше, як людський череп.
Народився 1 липня 1952 році в с. Голубча Полонського р-ну. Закінчив Київське медучилище, Чернівецький медінститут, факультет журналістики ВПШ. Працює лікарем у с. Кустівці Полонського району. Друкувався в колективних поетичних збірках “Полонь”(2000), “Осик осінній сон” (2001), “Творче Поділля. Ювілей” (2003). Автор книжок: “День открывается утром” (1992), “Тысяча мыслей или звезд под абажуром” (1992), “Шипы и розы” (1994), книга оповідань “З медичної практики” (1995), “Аксиома радуги” (1995).

Ця знахідка і поклала початок розслідуванню одного із найжорстокіших злочинів останніх років. Працівники міліції, що приїхали на місце події витягли з землі ще три черепи, а також залишки рук та ніг людини.
Радушинська Оксана Петрівна народилась 27 вересня 1979 року у м.Старокостянтинові. Після закінчення середньої школи здобула освіту журналіста у Київському Укртелерадіоінституті. З 2003 року - студентка інституту соціальних технологій Відкритого Міжнародного університету розвитку людини “Україна”. Майбутній фах - видавнича справа та редагування.

Петро Ящук, начальник Тетіївського районного відділу головного управління МВС України в київській області у 2001р: "У 2001 році під час весняних польових робіт працівниками КСП "Дібрівка" на полі була знайдена голова, про це було повідомлено у чергову частину, на місце виїхала слідчо-оперативна група разом з прокуратурою Тетіївського району".

Були створені дві слідчо-оперативні групи: одна займалася Тетіївом і найближчими населеними пунктами Вінницької і Черкаської областей, друга відпрацьовувала столицю.

Метою оперативників було перевірити списки людей, що пропали без вісті, адже саме їхні останки і могли бути виявлені в Тетіївському районі.
Автор численних публікацій на краєзнавчу тематику у збірниках, альманахах, газетах. З літературними творами друкується в журналі «Погорина» (Рівне). Редактор, упорядник книг серії «Реабілітовані історією», випущених редколегією при Рівненській обласній організації НСПУ. Упорядник більше десяти літературних альманахів Радивилівського загальноосвітнього ліцею. Досліджував творчість Євгена Шморгуна, Петра Велесика та ін. Займається художньою фотографією. Бере участь у науково-краєзнавчих конференціях, публікує статті в збірниках цих конференцій.

Крім того, розглядалася версія щодо сезонних робітників. Мешканці Закарпаття дійсно навідувались до Київської області на заробітки - збирати і сіяти цукровий буряк. У кожному з місцевих колгоспів їх нараховувалося по 150-200 чоловік. Оперативники мали перевірити, чи усі вони після завершення сезонних робіт повернулися додому. А це було не так-вже просто.

Петро Ящук, начальник Тетіївського районного відділу головного управління МВС України в київській області у 2001р: "Суд-мед експертиза дає нам багато напрямків, тоді вже робота."

За допомогою високоточної апаратури було встановлено, що людські останки знаходилися в тому місці, де їх знайшли, усього кілька годин.

Отже, їх звідкись принесли. Але звідкіля? Це вже необхідно було з'ясувати оперативникам.
Народився в сім’ї колгоспника. Закінчив 1973 року середню школу в рідному селі, навчався в Чорноострівському СПТУ, у 1974—1976 роках служив у армії. Працював токарем на Хмельницькому заводі тракторних агрегатів, завідувачем сільської бібліотеки. Закінчив 1981 року філологічний факультет Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам’янець-Подільський національний університет). Працював у газетах «Прапор Жовтня» (Кам’янець-Подільський), «Корчагінець» (згодом «Ровесник», Хмельницький), був редактором останньої (1990—2000).

Експерти визначили вік і стать кожної з чотирьох жертв. Голови належали трьом жінкам і одному чоловіку.

Юрій Гринюк, зам.начальника Тетіївського РО ГУ МВС України в Київській області в 2001 р: "Висновок був таки1: що деякі з цих людей у минулому були чефірістами, тобто люди, які вживають чай дуже сильний. Чефір називається."

Вживання сильно концентрованого чаю, так званого чефіру, поширене у місцях позбавлення волі, оскільки він є сильним тонізуючим засобом.

Висновок був очевидним. Чоловік, що став жертвою вбивць, швидше за все відбував покарання в колонії. Ця інформація значно спрощувала задачу оперативників.

Олександр Бурмаков, оперуповноважений з особливо важливих справ ГУ МВС України в Київській області у 2001 році: "Приблизно через півтора місяці нами була отримана інформація, що в місті Києві без звістки пропала родина: мати і дитина шістнадцяти років. Вони продали квартиру і виїхали в невідомому напрямку. Відпрацьовували версію про те, що зникла родина і могла бути виявлена в Тетієвському районі. Була отримана інформація про тих, хто може бути причетний до їхнього зникнення.

Народилася в січні 1960 року в с. Блидні Полонського р-ну Хмельницької області. Закінчила Хмельницьке педагогічне училище. Працює в дитячому садку №2 смт. Понінка Полонського району. Друкувалась у колективних збірках “Полонь” (2000), “Безсоння вишень” (2000), “Осик осінній сон” (2001), “Творче Поділля. Ювілей” (2003). ОКСАНА БУГА Народилася 23 березня 1987 року в м. Полонному. Закінчила Полонський ліцей. Навчається на ІІ курсі Кам’янець-Подільського державного університету (українська філологія та англійська мова). У 1999 році на обласному огляді-конкурсі “Нові імена України” була нагороджена дипломом І ступеня. На Всеукраїнському конкурсі юних обдарувань за програмою Українського фонду культури “Нові імена України” була нагороджена спеціальним призом, який заснувала редакція журналу української зорової поезії і поезіографіки “Зрима рима”. У 2000 р. на цьому ж конкурсі отримала диплом переможця. Друкувалась в трансукраїнській газеті дитячої творчості “Долоньки”, в обласних газетах: “Подільські вісті”, “День за днем”, в районній “Новий шлях”. Її вірш надруковано в альманасі “Полонь” (2000), “Творче Поділля. Ювілей” (2003).

"

Спершу оперативники скептично поставилися до цієї інформації. Кому могли завадити жінка й 16-ти річна дівчина? Та згодом працівники міліції переконалися, що між вбивством чотирьох людей, останки яких знайдені в Тетіївському районі, і зникненням Вікторії і Анни Оврас існує зв'язок.

Народився 30 квітня 1936 року в с. Меленцях на Житомирщині. Там закінчив семирічку, працював у колгоспі трактористом. Службу проходив на кораблях Чорноморського флоту. Вже майже чотири десятиліття живе у м. Полонному і працює екскаваторником на цегельному заводі. Постійно друкується у місцевій пресі. Один із авторів колективних збірників: “Полонь” (2000), “Творче Поділля. Ювілей” (2003). Автор книги гуморесок “Колій” (1999).

Щастя обходило стороною Вікторію. Вийшла заміж у вісімнадцять. Але постійні сварки з чоловіком згодом призвели до розлучення. Єдиною відрадою в житті були діти - Анна й Світлана. Саме їм вона довгі роки заміняла батька. Але через десять років доля раптом посміхнулася Вікторії.

Видав збірки оповідань «Ясен-дерево» (1983), «Золоті кораблі» (1986), повість «Бігли коні» (1996). Книги останнього десятиріччя: «Де починається Гольфстрім», «Ласощі для білочки», «Тенета 30-х».

Вона познайомилася з Олександром Рафальським. Після місяця залицянь вирішили жити разом. Благо старша дочка вікторії, Світлана, на той час вже вийшла заміж і жила окремо від матері.

Саме Світлана і заявила в міліцію про зникнення матері та сестри.

Їй із самого початку не сподобався Рафальський. За словами Світлани, саме він переконав матір продати квартиру. Та й залицяння його виглядали якось неприродно. Адже він був на десять років молодше за Вікторію.

Після того, як квартира була продана, жінка зі своєю молодшою донькою Анею виїхали в Тетіїв, де в Рафальського був свій бізнес.

Більше їх ніхто не бачив.

Микола Жукович, начальник Центра суспільних зв'язків ГУ МВС України в Київській області: "Ми, як за соломину, схопилися за цю версію. Навіть якщо останки, знайдені під Тетіївом, і не належали цій родині, нам у будь-якому випадку потрібно було розібратися. Що стосується цього кавалера, то після перевірки було встановлено, що він ніде не працює, але проте веде активне будівництво магазина в центрі міста.

Народилася в Молдові 9 вересня 1970 року, з 1992 року живе і працює в м. Полонному. Бард, пише пісні на власні вірші українською та російською мовами. Друкувалася в колективних збірниках “Полонь” (2000), “Осик осінній сон” (2001), “Творче Поділля. Ювілей” (2003).

Був встановлений також його близький зв'язок - його товариш, що мешкав у Тетіїві, а до цього був прописаний у Києві."

Володимир Харченко - 1961 року народження. Вдівець. Дружина пропала без вісті в 1997 році. Рід занять - невідомий. Проживає разом з неповнолітньою донькою.

Народилася в 1944 році в с. Велика Березна Полонського району. Заочно закінчила Рівненський педінститут і Московський університет культури. Працювала вчителькою російської мови в с. Велика Березна Полонського району. З 1961 року друкувалась у районній та обласній газетах. Під час проживання в Чехословаччині друкувалась в газеті “Советский солдат”. Друкувалася в колективних збірках “Полонь” (2000), “Осик осінній сон” (2001). Автор книжки “Щиро люблю” (2000). ОЛЕКСАНДР ГОНЧАРУК Народився 10 липня 1933 року в с. Кіпченці Полонського району в сім’ї селянина. 1952 - 1955 рр. служив у війську. У 1957 році закінчив Кременецький лісотехнічний технікум. 1957 - 1962 р. р. - працював на лісозаготівлях у Омській області. З 1962 року - викладач Полонського СПТУ-5. З 1970 р. працював у Полонському РЕМ. Нині пенсіонер. Пише ліричні і гумористичні вірші українською та російською мовами. Друкувався у обласній газеті “Є!”, районній - “Новий шлях”. Один з авторів колективного збірника “Творче Поділля. Ювілей” (2003).

За словами місцевих жителів, його часто можна було побачити в компанії з Рафальським. З огляду на те, що раніше він проживав у столиці, туди негайно був направлений запит. Отримана відповідь перевершила всі очікування. За два роки до того, як у Тетіїві була виявлена страшна знахідка, Харченко разом із Рафальським у якості підозрюваних проходили по справі про вбивство з подальшим розчленовуванням трупа.

Олександр Бурмаков, оперуповноважений карного розшуку з особливо важливих справ ГУ МВС України в Київській області у 2001 році: "Ситуація якого роду там була. На смітнику були виявлені розчленовані останки жіночого тіла. Їх усіх затримали. Вони усі давали показання."

В цій справі разом зі Харченко і Рафальським фігурував такий собі Степан Чернак. Як з'ясувалося пізніше, вбита доводилася йому рідною сестрою. А мотивом злочину, була двокімнатна квартира.

Олександр Бурмаков, оперуповноважений карного розшуку з особливо важливих справ ГУ МВС України в Київській області: "Один з співучасників (а це була його сестра) претендував на житло. Її убив, а вони всі йому допомагали в розчленовуванні трупа. Однак потім від своїх показань відмовилися. Суд кваліфікував їхні дії як недонесення. Усі вони одержали умовні терміни покарання. І один з них, який зізнався в здійсненні убивства, взяв усі на себе, пішов на зону на 12 років."

Саме ця обставина і змусила оперативників винести рішення про негайне затримання Рафальського і Харченко. У той самий час експерти намагалися встановити, чи дійсно в Тетіївському районі були знайдені останки Вікторії і Світлани Оврас.

Микола Жукович, начальник Центра суспільних зв'язків ГУ МВС України в Київській області: "Через якийсь час експерти зробили висновок. Дві з чотирьох голів належать матері і дочці Крошиним. У той же час залишилися не ідентифікованими дві голови.

Народився 1933 року в с. Мацошині Жовківського району на Львівщині. Закінчив філологічний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка. Багато років життя віддав освітянській справі. З 1989 року голова Полонської районної ради товариства “Просвіта” ім. Т. Г. Шевченка. Автор оповідань, віршів. Друкувався в колективних збірках “Полонь” (2000), “Безсоння вишень” (2000), “Осик осінній сон” (2001), “Творче Поділля. Ювілей” (2003), “Антологія сучасної новелістики та лірики України - 2004” (2004), журналах “Україна”, “Склянка часу”.

Одна з них належала чоловіку, інша - жінці.

За будинком Володимира Харченка було встановлено цілодобове спостереження. В задачу оперативників входило не тільки його затримання, але й арешт Рафальського, що вже був оголошений у розшук. Уважно придивлялися до кожного, хто входив чи виходив з будинку підозрюваного, маючи надію впізнати в ньому Рафальського. Проте усі зусилля виявилися марними. Після чотирьох днів безперервного спостереження оперативники вирішили заарештувати Харченка.

Що ж стосується інших членів групи, то ними були Віктор Юров і неодноразово судимий В'ячеслав Барановський.

Авторські твори неодноразово звучали в ефірі радіо “Голос Києва”, у передачах ХОДТРК “Поділля-Центр”, на національному, обласному та районному радіо, на телеканалі УТ-1. Авторські телепередачі постійно транслюються в ефірі телеканалу УТР (міжнародний - 105 країн світу).

Останній і був виконавцем вбивств. Про те, де знаходяться спільники, Харченко не розповідав. Очевидно боявся помсти з їхнього боку. І вочевидь не безпідставно. Рафальський створив в своїй бригаді сурову дисципліну.
Добірки віршів представлено на кількох мистецьких Інтернет-сайтах, зокрема у Інтернет-бібліотеці української поезії „Поетика”.У співавторстві із композиторами створено ряд пісень, які виконують співаки Хмельниччини, Вінничини, Івано-Франківщини, Чернівеччини. Пісня «Одна сльоза» увійшла до репертуару Народної артистки України Валентини Степової.

За найменший проступок карав фізично. Одного разу навіть зламав Харченку ногу.

За словами затриманого, Рафальський неодноразово дзвонив йому й обіцяв зі дня на день привезти гроші. Працівники міліції не стали чекати приїзду Олександра Рафальського. Була отримана роздруківка дзвінків, що надходили на телефон Харченку. Серед них виявилося і кілька київських номерів.

Народилася 4 червня 1955 року в м. Полонному. Повну середню освіту здобула вдома. Друкувалась у колективних поетичних збірках “Жіноча лірика” (1993),”Полонь” (2000), “Осик осінній сон” (2001), “Творче Поділля. Ювілей.” (2003). Автор книги поезій “Сто кроків” (2002). Видає книгу “В довірі слову”.

Довідатися адреси за ними було справою декількох хвилин.

Отримали чотири адреси, за якими скоріш за все міг проживати Олександр Рафальський. Їх усі перевіряли. Але, на жаль, отримана інформація була маловтішною. Одну з квартир дійсно орендував чоловік схожий на розшукуваного. Але, за словами господарки, залишив приміщення кілька днів тому.

Народилася в 1958 році у с. Буртин Полонського району Хмельницької обл. Закінчила Рівненський інститут інженерів водного господарства. Працювала в м. Кам’янка-Бузька на Львівщині, в м. Полонному економістом. Нині - журналіст районної газети “Новий шлях”. Друкувалась у колективних збірниках: “Полонь” (2000), “Безсоння вишень” (2000), “Осик осінній сон” (2001), “Твоче Поділля. Ювілей” (2003). Автор книги “Струни серця” (1996).

Приблизно в той же день, коли був затриманий Харченко.

Оперативники були збентежені. Ватажок злочинної групи усе ще знаходився на волі. Якщо зникнення Рафальського саме в день затримання Харченко - це простий збіг, то в працівників міліції ще був шанс вирахувати, де він знаходиться - знову ж за допомогою телефонного дзвінка. А якщо Рафальський здогадувався, що міліція вже поруч, тоді пошук злочинця міг затягтися на довгі місяці.

Квартира, з якої надійшов дзвінок, належала 35 річній жінці. Вона була незаміжня і, цілком ймовірно, саме в неї і проживав Рафальській. Щоб не помилитися, були опитані мешканці будинку. І один з них підтвердив підозри працівників міліції. Дійсно, Рафальській нещодавно оселився в них у будинку.

Олександр Бурмаков, оперуповноважений карного розшуку з особливо важливих справ ГУ МВС України в Київській області: "Проживаючи в цій квартирі, він знову-таки знайшов шлях до серця цієї самотньої жінки. У квартирі перебували будівельники, що активно робили в квартирі ремонт. Природно, квартира готувалася для продажу, а господарка квартири готувалася, готувалася піти в землю!"

Олександр Бурмаков, що очолював оперативно-слідчу групу, побоюючись за життя жінки, яка могла стати черговою жертвою Рафальського, був готовий у той же день затримати злочинця.

Лауреат Хмельницької міської премії імені Богдана Хмельницького, обласної премії імені Микити Годованця. Дипломант (друге місце) Всеукраїнського конкурсу на краще оповідання «Що записано в книгу життя» (2003).

Але керівництво було проти.

Олександр Бурмаков, оперуповноважений карного розшуку з особливо важливих справ ГУ МВС України в Київській області: "Я збирався брати його сам. Я ловив його практично три з зайвим місяця. Але він настояв, що брати будеш під моїм керівництвом, за участю Беркута. І коли ми ввалилися в цю квартиру, коли ми побачили цього. вагою, напевно, кілограм 120 - 130. З кулачищами в два рази більше чим мої. Я подумав - так, генерал був правий!"

Пізніше, на допиті, Рафальський буде скаржитися на неправомірні дії міліції. Мовляв, затримали невинну людину. Але згодом він частково визнає свою провину, хоча і відмовиться допомагати слідству. Його мати найняла для нього трьох адвокатів, і згодом буде подавати апеляцію, та про це згодом. Не можна забувати і про доньку Харченко. Вона знала про те, чим займався її батько і навіть носила речі загиблих.

Та на цьому історія не закінчується. Оперативники як і раніше не могли встановити особи двох людей, останки яких були знайдені під Тетіївом. Нічого не було відомо і про місце знаходження виконавця убивств - В'ячеслава Барановського, а також його співучасника Віктора Юрова.

Олександр Бурмаков, оперуповноважений карного розшуку з особливо важливих справ ГУ МВС України в Київській області: "Узявши телефонну роздруківку з мобільного телефону (а номер його нам уже був відомий) я встановив 15 адресів у місті Києві, куди найбільше ймовірно йдуть дзвоники."

Перевіривши ці адреси, було встановлено, що в одній з квартир проживає чоловік, що дуже дивно себе поводить. На вулицю виходить лише з настанням темряви.

Народився 1 липня 1948 року поблизу м. Кременця на Волині. Закінчив Чернівецький медичний інститут. Лікар-терапевт, завідуючий терапевтичним відділенням лікарні №1 смт. Понінка Полонського району. Зібрав унікальні матеріали з історії ХХ ст. про винищення українського народу голодоморами та в ГУЛАГові. Друкувався в українській і польській періодиці. У 1993 році зайняв перше місце на польсько-українському літературному конкурсі. Друкувався в колективних збірках: “Полонь” (2000), “Безсоння вишень” (2000), “Осик осінній сон” (2001), “Творче Поділля. Ювілей” (2003). Вийшли друком книги: “Лірник” (1996), “До істини” (1997), “Костьол” (1997), “З портрета темряви” (1997), “Портрет темряви” у двох книгах (Київ - Нью-Йорк, 1999), поетичні збірки - “Хода” (2000), “Час прозірника” (2000). Член Національної Спілки письменників України з 2003 р., лауреат Всеукраїнської премії ім. Івана Огієнка 2005 року.

Ніби ховається від міліції, до того ж неодноразово судимий.

По зазначеній адресі негайно виїхала оперативна група.

Барановський негайно почав давати свідчення. Свою причетність до убивств він і не намагався приховати. Що ж стосується останнього члена банди - Віктора Юрова, то його місце знаходження дуже скоро вдалося встановити. Проте, більш за все оперативників цікавило кому належать рештки тіл, виявлених у Тетіївському районі.

За словами Барановського, першими жертвами були дійсно мати і дочка Оврас. Наказ вбити їх він одержав від Олександра Рафальського того ж дня коли жінки приїхали в Тетіїв. Олександр відвів їх у магазин, що належав його матері. Там і сталося вбивство. Трупи були перенесені в заздалегідь приготовлені могили, у тому ж магазині. Наступною жертвою була жителька Києва, сорокарічна Тетяна Шишкевич.

Олександр Бурмаков, оперуповноважений карного розшуку з особливо важливих справ ГУ МВС України в Київській області: "Жінка жила з мешканцем міста Києва, що зловживав спиртними напоями і був хворий на туберкульоз. Тільки-но він потрапив у лікарню - цей чоловік - жінка познайомилася з цим, який їй теж наплів: любов, лямур. Привіз її до Тетіїва, де й убив. Знайшовши в квартирі хворого, що лежав у лікарні з туберкульозом, його паспорт, він уклеїв туди свою фотографію, від його імені продає і квартиру і машину."

Її чоловік до сьогодні не повернув свою втрачену власність. Повернувшись з лікарні він залишився на вулиці. На жаль, подальша його доля нам не відома. До речі, інші жертви Тетіївських вбивць, яким пощастило залишитися в живих, також не можуть повернути своє майно.

Вбивство Шишкевич проходило по тому ж сценарію, що й інші. Спочатку освідчення в коханні, демонстрація магазина й удар по голові сокирою. В задачу Харченко входило розчленувати труп і поховати його в магазині. Щоб людей не можна було ідентифікувати злочинці зрізали їм шкіру на кінчиках пальців. Та на щастя, на озброєнні у криміналістів є ДНК-експертиза.

Оксана Радушинська є авторкою поетичних збірок: “На крилах мрій” (1999 р.), “Світанкові сни” (2000 р.), “Казки яблуневого снігопаду” (2001 р.), “Неспівані пісні про щастя” (2002 р.), “Сповідь дощу” (2003 р.), „Навпіл iз долею” (2004 р.), “Стукав сніг…” (2005 р.) та книг дитячих віршів: „Сонячне зайченя” (2004 р.), „Абетка для малят” (2005 р.), «Віршики для малят» (2006 р.), «Абетка дошколярика-пішоходика» (2006 р.) та «Українські свята» (2007 р.).

Останньою жертвою бандитів був як і передбачалося - чоловік. Вийшовши на свободу, він випадково познайомився з Рафальським.

Олександр Бурмаков, оперуповноважений карного розшуку з особливо важливих справ ГУ МВС України в Київській області: "Той запропонував йому роботу електрика на будівництві магазина. Однак він, після розлучення зі своєю дружиною, цей чоловік, одержав частину вартості квартири, що він залишив своїй дружині - дві з половиною тисячі доларів. Після того, як він одержав ці гроші, він поїхав у Тетіїв, на будівництво магазину, там і залишився."

Але і це ще не все. Як з'ясується в ході слідства, дружина Харченка - Олена, що зникла без вісті в 1997 році, виявляється, теж стала жертвою злочинної групи, в котру тоді входив і її чоловік. Мотив той самий - квартира. Її тіло було поховано в одному з парків Києва і дотепер не знайдено.

Добірки віршів у різний час було опубліковано в журналах: “Жінка”, „Днiпро”, “Дзвін”, “Соціальне партнерство”, в Міжнародному журналі „Склянка Часу / Zeitglas” (Україна-Росія-Німеччина), в газетах: „Проскурів”, „Голос громади”, “Подільські вісті”, “Ровесник”, “Літературна громада”, “Сільські вісті”, “Нова епоха”, “Літературна Україна”, „Літературна газета”, „Луганський край” та інш.

В пошуках тіла, до речі, були задіяні не лише міліціонери, а й курсанти військових інститутів, та цивільні волонтери.

Інші рештки людей також не знайшли б, якби не один з членів банди, що був упійманий на банальній квартирному пограбуванні. Віктор Юров, саме про нього йде мова, був затриманий на гарячому в березні 2001. І тут Рафальскому спало на думку: а що як Юров про все розповість у міліції і викаже їх усіх? Саме цей факт і змусив прийняти рішення про пере захоронення трупів туди, де їх згодом знайшли.

Не останню роль у цій історії зіграла мати Рафальського. За словами працівників міліції, вона не тільки знала про злочинну діяльність свого сина, але й зберігала у себе в будинку речі убитих.

Під приводом покупки магазина, що до речі виставлений на продаж за ціною у вісім тисяч доларів США, щоб покрити видатки на послуги адвокатів, ми вирішили зустрітися з матір'ю убивці. Пропонуємо вашій увазі відеозапис цієї зустрічі.

- Це велика ціна вісім тисяч.
- Ну а яка?
- Судячи з того, що там одні голі стіни, ні вікон ні двер, та й з цим магазином досить трагичная історія зв'язана.
- Історія трагичная яке відношення д усьому цього має? Ну а хто буде ходити в цей магазин?
- У Києві через одну квартиру відбуваються убивства. Квартири ремонтуються, заселяються і працюють.

Народилась в 1941 році у м. Полонному Хмельницької області. Закінчила Київський педінститут ім. Горького (нині ім. Драгоманова). З 1971 по 1999 рік працювала в районному відділі освіти на різних посадах. Друкується в місцевій пресі.

Це син ваш, так?
- Так. Син там узагалі не при справах. Син будував магазин, а я його фінансувала.
- А ви знали, що ваш син цим займається, убивствами?
- Убивствами? Ні не займався.
- А хто займався тоді?
- Не знаю. Якби було якось прив'язане до цієї справи, то магазин уже давно заарештували б. Наклали арешт.
- Але він же не на нього оформлений, а на вас?
- Усі правильно, навіть якби якась участь була в цьому. Те, що вони писали, нехай пишуть. У них папір витримує. Не підтвердилися аналізи і ґрунту і всього. І щебінь брали й усі брали. Ви ходили де там можна було закопати труп. От ви, можете закопати труп. У бетоні.

А ось тут пані Рафальська лукавить. Зовсім не в бетоні були замуровані трупи безневинних людей, а закопані в сирій землі. Бетон там з'явився через якийсь час, щоб приховати братську могилу.

Опинившись на лаві підсудних, "Тетіївскі вбивці" напевно не вірили в те, що їх визнають винними. Вони були цілком упевнені у своїй безкарності. Та не так сталося, як гадалося.

Олександр Никитенко, начальник відділу підтримки державного обвинувачення в судах прокуратури Київської області: "Смолоду вели собі як злочинці, які усіма способами намагалися уникнути тої відповідальності, яку смолоду повинні нести. Після закінчення судового засідання при виступі з останнім словом те запропонував суддям - чітких думок при винесенні вироку. Я вважаю що в нього був досить розважливий і спокійний вигляд."

Ватажок банди Рафальський дивився в одну точку, не виказуючи яких-небудь емоцій, лише коли оголосили вирок - довічне ув'язнення - він кинув один погляд убік своєї матері. Такий же вирок одержали Барановський і Чернак. Харченко одержав 15 років позбавлення волі. Згодом злочинці подали апеляцію у верховний суд. Однак його рішення залишилося незмінним, адже доказів їхньої провини пре достатньо.

Олександр Никитенко, начальник відділу підтримки державного обвинувачення в судах прокуратури Київської області: "Я вважаю, що доказів зібрано достатньо для доведення їхньої вини. І вважаю що рішення Верховного суду буде таким же, як і рішення Апеляційного Суду. Тобто зазначені особи будуть відбуввати ті покарання, яку їм призначені."

До речі, у Рафальського є дружина і дитина, однак, на відміну від його матері, вони не знали чим займається голова їхнбої сім'ї.

Нині працює у туристичній фірмі. Як екскурсовод розробив низку авторських турів по Хмельницькій області: по обласному центру, Кам’янець-Подільський — Сатанів; Меджибіж — Летичів — Головчинці, «Чудеса над Дністром», Маліївці, Кам’янець-Подільський — Хотин, Хмельницький — Отроків тощо. 2008 року видав путівник «Стежками рідного краю».

Свою тривалу відсутність він пояснював відрядженнями. Завдяки ж професійним діям правоохоронців він отримав відрядження довжиною в життя.

Чиновника Киевской горадминистрации "поймали" на взятке (фото)

Киевская прокуратура совместно с Нацполицией задержала при получении взятки начальника одного из Управлений Киевского городского совета.

05 сентября 2017 05:32

В Киеве адвокат устроил стрельбу по подросткам, есть пострадавшие

В Киеве на улице Мукачевской мужчина, утверждающий, что он адвокат, в состоянии алкогольного опьянения напал на подростков с пистолетом.

04 сентября 2017 21:11

Поджог Интера: заказчики и исполнители до сих пор на свободе

Эта спланированная атака на службу новостей началась в 16:20 четвертого сентября прошлого года. Сразу несколько групп проникли в здание и подожгли его изнутри в трех разных местах. Вестибюль на первом этаже - а также студию и международную редакцию на втором.

Заочно закінчив історичний факультет Вінницького педагогічного інституту (навчався в 1992—1997 роках). Працював журналістом: у редакціях газет «Всім», «Моя газета», головним редактором газети «Подільська хроніка».

04 сентября 2017 15:07

Воры в городе: полиция задержала двух иностранцев

Полиция Киева задержала двух иностранцев за кражу с автомобиля.

01 сентября 2017 20:49

Дело об убийстве полицейских в Княжичах затягивают

В заголовках новостей сегодня - снова Княжичи. Пятеро полицейских погибли еще 4 декабря прошлого года, но только сейчас по факту убийства прокуратура объявляет о подозрениях, только сейчас подозреваемым выбирают меру пресечения.

01 сентября 2017 11:15

В Киеве поймали сотрудницу СИЗО на взяточничестве

Прокуратура Киевской области задержали сотрудницу СИЗО при получении очередной взятки.

Включите Javscript, что бы видеть коментарии

Новости

  • Украина
  • Мир
  • Молдова отправит военных на учения в Украину

    06 сентября 2017 16:04
  • В Северодонецке сын жестоко расправился с матерью из-за денег

    В Украине заработала служба морского и речного транспорта

    06 сентября 2017 15:49
  • "Я слышал хруст собственных костей": охотника вырвали из лап гризли (фото)

    06 сентября 2017 15:44
  • Кабмин выделит 270 миллионов на футбольные поля в Украине

    06 сентября 2017 15:42
  • Пауков научили плести паутину, способную выдержать человека

    В Кривом Роге "труп" грабителя ожил в руках полиции (фото)

    06 сентября 2017 15:11
  • Мужчине грозит 15 лет тюрьмы за разоблачение жены в измене

    Жуткая трагедия: семья невесты погибла по пути на свадьбу (видео)

    06 сентября 2017 14:49
    Для підготовки матеріалу були використані наступні веб-сторінки:
  • 1. podrobnosti.ua/302921-krimnal-tsna-kohannja.html
  • 9.1%
  • 2. school8khm.wordpress.com/page/3/
  • 5%
    Графічні матеріали
  • картинка 1: podrobnosti.ua/media/pictures/2017/9/5/thumbs/282x180/v-kieve-advokat-ustroil-strelbu-po-podrostkam-est-postradavshie_rect_dc244707d0a8a6273dd39b98278f69d6.jpg
  • картинка 2: podrobnosti.ua/media/pictures/2017/9/4/thumbs/282x180/podzhog-intera-zakazchiki-i-ispolniteli-do-sih-por-na-svobode_rect_edbde8183d09b753400e60e16e80521f
  • картинка 3: podrobnosti.ua/media/pictures/2017/9/4/thumbs/282x180/foto-kyivnpugovua_rect_be675b49436e8604cd9954b0ae43573b.jpg
  • картинка 4: podrobnosti.ua/media/pictures/2017/9/1/thumbs/282x180/foto-facebook_rect_f5c10f56402852b19f022b3625d0792a.jpg
© 2018