Головна сторінка

Меню:
Яреми вишневецького


Зрадник чи український лицар? Вся правда про Ярему Вишневецького

Одні називають князя Ярему Вишневецького катом рідного народу і грозою козаків. Інші ж навпаки - величають його першим і останнім українським лицарем.
Магнат-землевласник та добрий друг останніх польських королів династії Ваза хоч і зрікся батьківської віри, та як міг, підтримував православну церкву на теренах своєї міні-держави.
Домислів, правда, інколи забагато, і це, як на мене, здатне роздратувати читача. Наприклад, коли автор припускає, що «можливо» Ієремія мав серйозні фінансові проблеми, оскільки з усіх сил домагався визнання за ним права на опіку над дітьми князя Януша Вишневецького з «князівської» лінії його роду. Або те, що, «можливо», Ієремія мав своїх людей в королівській канцелярії і тому, мовляв, справа опіки вирішилася на його користь. Зрештою, якби у Яреми справді була «своя рука» в відомстві Єжи Оссолінського, то йому, напевно, вдалося б уникнути плутанини стосовно «Гадяцької королівщини», яку король Владислав надав спочатку коронному гетьману Станіславу Конецпольському з правом успадкування, а потім - Ієремії, спровокувавши тим самим конфлікт між ним і сином коронного, Олександром Конецпольським.

Однак, разом із тим, заприсягнувся знищити козаків та особисто гетьмана Богдана Хмельницького.

Тож ким насправді був найбагатший магнат України і Польщі Ярема Вишневецький? Відповідь на це питання намагалися знайти журналісти проекту «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» (щочетверга о 22:00 та щонеділі о 23:00 на телеканалі ZIK).

Хоча Ярема Вишневецький і походив із визначного у Речі Посполитій роду - а в ті часи іменитість родини визначала майже все, - та молодий воєвода вигідно вирізнявся навіть посеред тогочасних польських аристократів.

Тож за добру військову службу польський король не раз нагороджував його значними земельними наділами на Лівобережжі України.
Постать гетьмана Богдана Зиновія Хмельницького можна назвати неоднозначною і, в якомусь сенсі, одіозною. На початку своєї «кар'єри», будучи ще козацьким Писарем, він просто намагався вирішити свої фінансові проблеми і, зрозумівши, що досягає успіху, в жадобі до влади примудрився зіштовхнути лобами представників однієї нації. Завидний від природи оратор, Хмельницький заручився підтримкою польського короля і підбурював запорізьких козаків проти українських магнатів, ставши сліпим знаряддям помсти польської знаті, породивши люту ненависть до місцевої магнатерії, зокрема, до найбільш впливового з них - до князя Яреми (Ієремії) Вишневецького. Але князь виявився міцним горішком і дав ворогу гідну відсіч. Саме це протистояння і проливає світло на істинний образ і мотиви героя Хмельницького, багаторазово увічненого в пам'ятках і монументах, а також служить наочним доказом хоробрості й військової доблесті його опонента.

Через це княжич швидко став чи не найбільшим землевласником у Речі Посполитій. Володіння роду Вишневецьких зайняли значну частину сучасної Центральної України і більшість Тернопільської області.

«Це була міні-держава або держава в державі. Невипадково таких магнатів як Потоцькі, Лянцкоронські чи Вишневецькі називали «королевʼятами», - наголошує директор Львівської універсальної наукової бібліотеки Іван Сварник.

Не дарма Хмельницький тоді зачастив з делегаціями до двору Володислава IV на особисті аудієнції з монархом. Ось що було почуто одним з придворних з вуст короля польського під час однієї з таких бесід, а згодом обережно записано: «Коли прийде час, щоб були козаки на поганців (тобто татар) і на моїх непослушників (тобто на магнатів і вперту шляхту) по всій моїй волі». Ось така от угода, ось чого чекав король від Богдана.

Якраз у той час на території східних воєводств Речі Посполитої було модно змінювати віросповідання. А оскільки «королев’ятам» не личило бути православними, на це погодився і князь Вишневецький.

«Місцева еліта, шляхта чи князі в силу політичної доцільності, економічних інтересів та престижу, що його на той час у Речі Посполитій мало католицьке віросповідання, змінювали свою, батьківську віру і переходили на католицизм», - розповів доктор історичних наук Вадим Задунайський.

Та хоча сам князь і змінив віру, проте у свої володіннях католицизм він не пропагував.

На так званій «Вишневеччині» був лише один костел і один католицький монастир.
Всі три біографії князя Яреми об’єднує прагнення викладати серйозний матеріал популярно. Хоча, скажімо, Томкевич - фаховий історик, а Ян Відацький - фаховий правник і криміналіст, проте обидва змогли розповісти біографію князя Яреми у формі «наукового роману» - жанру, який українські історики в більшості своїй тільки починають освоювати. У книзі В. Томкевича, не позбавленій, щоправда, певної наукової сухості й моралізаторства, простежується думка про духовне переродження князя І. Вишневецького зі свавільника на патріота, здатного пожертвувати власною амбітністю заради захисту вітчизни під впливом особистих нещасть, спричинених козацькою “ребелією”. “Князь Ярема” Яна Відацького дещо інший. Більш, сказати б, філософський. Є там роздуми не лише про долю князя, але й про історичну долю Польщі та її народу, про непрості стосунки поляків та українців. На наш погляд, автор третьої польської біографії князя прагнув у своєму викладі бути максимально «популярним». Пан Романський намагається зрозуміти свого героя, його оточення, його опонентів (у тому числі й козаків), історичні обставини, за яких вони жили. Для цього нерідко використовуються паралелі із реаліями нашого часу. Десь це виглядає ефектно, але на якомусь етапі починаєш помічати, що цього забагато. Інколи така настанова перетворюється навіть на загравання з читачем. А цього, як на мене, мусить уникати будь-який автор, тим паче - професійний історик.

Та й князь неодноразово наділяв маєтностями православні монастирі чи будував православні церкви. Тож через таку лояльність Ярема Вишневецький став улюбленцем і польської, і української знаті.

Проте така «усестороння» любов тривала недовго.

У 1648 році під проводом гетьмана Богдана Хмельницького розпочинається перша фаза Української національної революції.
Так закінчився рік 1648-й. Хмельницький підраховував награбоване, а тому запанував час відносного спокою, що супроводжувався періодичним вирізанням шляхти і селян на території Волині та Поділля. До кінця весни 1949 стало зрозуміло, що таке «перемир'я» довго не триватиме і наступна буря не за горами.

Для князя війна запорізьких козаків проти польської шляхти стала особистою трагедією, адже найбільш руйнівним селянське повстання було якраз у маєтностях Вишневецького. Практично всі міста його маленької держави були зруйновані.
З одного боку, Хмельницького можна зрозуміти. Довівши свою боєздатність і затвердивши свій авторитет, він би створив єдиним махом свою особисту козацьку державу. Але, з іншого боку, можна було б піти на компроміс: схилити Вишневецького на свій бік і домогтися того ж малою кров'ю. Щоправда, сам князь вряд чи став би об'єднуватися з Хмельницьким, якого він, за великим рахунком, вважав звичайним бунтівником. До того ж князь Ярема Вишневецький, по суті, був на півдорозі до створення свого варіанту незалежної держави. Хоча цих ідей князь прямо не декларував, але все ж ревний властолюбець польський король Володислав IV Ваза підозрював це і тому використав Хмельницького, нацькувавши його на дуже вже волелюбного князя.

Майже все, що Вишневецький будував впродовж півтора десятиліття, або розграбували селяни, або ж, внаслідок воєнних сутичок, спалили козаки.

«Вишневецький втрачав абсолютно все. Цим можна і пояснити його жорстокість до повсталих.

Можна сказати, що саме князь Ярема Вишневецький став оплотом порядку і законності на частині коронних територій (сучасна Волинь і Поділля). Тільки за 2 роки так званої Національно-визвольної революції козаками разом з татарами було знищено 85% мирного населення Волині, не рахуючи втрат у Задніпров'ї. Подвиг Вишневецького і його без перебільшення «300 спартанців», які відстояли Збаразьку фортецю, приніс мирним мешканцям України довгоочікуване полегшення. Натхненний Ярема Вишневецький продовжив низку військових чудес, наступним з яких стала битва під Берестечком. Поразка там Хмельницького і стала початком кінця, здавалося, нескінченних війн всередині країни, а по-нашому Національно-визвольним «змаганням», що потопили пів-країни в крові.

Він їх інакше, ніж «ребільянтів» і не розглядав», - зазначив доктор історичних наук Дмитро Білий.

Тоді, вже відступаючи зі своїх володінь, князь Ярема заприсягнувся за таку розруху помститися козакам і гетьману Хмельницькому, а полковник Максим Кривоніс, який чинив розбої на «Вишневеччині», став для нього особистим ворогом.

«На лютість, із якою повстанці Кривоноса боролися із Вишневецьким, він відповідав тим же. Буквально сотні людей саджали на палі, вирізали цілі села.

Однією з можливих причин невдоволення козаків могла бути передача польським королем князю Яремі Вишневецькому земель Запорізьких (о. Хортиця і вся прибережна територія вздовж Дніпровських порогів), що означало б згодом фактичне знищення Запорізької Січі на корені. Цього знака, мабуть, і чекав козацький гетьман, намагаючись використати будь-яку можливість, щоб підбурити невдоволення запорожців незручними магнатами і шляхтою. Можливість таємної змови Хмельницького з Володиславом IV Вазою підтверджує і те, що сам Вишневецький тоді перебував у своїх задніпровських володіннях, тобто в зручній близькості від Січі, і тому, звичайно ж, поняття не мав про вже подвійне незадоволення з боку козаків і назріваючий бунт.

Це дійсність, а не історична легенда», - підкреслює Дмитро Білий.

Вишневецький і Кривоніс вважали один одного зрадниками. У кожного були на це свої аргументи. Козаки мали на своїх знаменах гасло боротьби «За віру православну» і не могли пробачити польському воєводі його перехід у католицизм.

Сама особистість Ієремії Вишневецького з висоти століть, що минули від часів української війни за незалежність, виглядає сповненою якоїсь похмурої, зловісної, але, водночас, благородної містики (вся готика разом із графом Дракулою відпочивають). І водночас - самотнього трагізму людини, яка жила в ситуації «один проти всіх» і чиї останні роки життя перетворилися на суцільну помсту. Помсту, на моє глибоке переконання, не стільки за пограбовані козаками і хлопами маєтності чи нереалізовані амбіції, скільки за зруйнований світ, виплеканий ним на Задніпров’ї майже на голому місці. Хто пам’ятає монолог Одіссея у відомому фільмі Андрія Кончаловського - якраз перед тим, коли головний герой збирається розправлятися з женихами - той зрозуміє, o co chodzi.

«Хмельницький у листах до короля завжди зосереджував все негативне на Яремі Вишневецькому. Для нього Вишневецький означав втілення всього поганого, що є у Речі Посполитій», - зазначає Іван Сварник.

Натомість Вишневецький до кінця своїх днів не міг простити українському гетьману всенародного повстання і втраченої землі.

Отримавши звістку про остаточну загибель коронного війська і полонення гетьмана Потоцького під Корсунем, князю Яремі Вишневецькому нічого більше не залишалося, як терміново вибиратися з Задніпров'я через єдиний шлях, що залишився - переправу через Дніпро в районі Любеча - і відводити все своє військо з мирними мешканцями, які його супроводжували й тікали від козацького терору, на Волинь. А за спиною князя вже вирувала жорстока війна з розграбованими і спаленими землями і по-варварськи вбитими мирними мешканцями. «Не залишимо міст і нив, лише дорогу застелимо могилами» - ось те, до чого закликав Б. Хмельницький. І дісталося не тільки полякам і євреям. Разом з ними гинули тисячі представників української нації, яку гетьман таким чином захотів «вибити з лядської неволі». Ймовірно, що Хмельницькому для досягнення своїх цілей будь-які засоби були до душі. Падали фортеці й замки, було нещадно вирізане населення цілих міст. Жив на землях Вишневецького - у вогонь!

«Для Вишневецького Хмельницький був двічі чи навіть тричі зрадником, тому що він привів татар, з якими бився Вишневецький. Для нього вони були навіть більшим злом, ніж козаки. Разом це створювало просто таку суміш, яку треба було нищити», - розповів кандидат історичних наук Орест Лильо.

На початку липня 1649 війська Б. Хмельницького і його союзників, як і слід було очікувати, підійшли до Збаража, і після кількох сутичок 10 липня почалася облога фортеці, названа, за польськими джерелами, «Другими Фермопілами». Відчуваючи страшний голод і програючи супротивникові в чисельності війська (всього 9 тисяч воїнів Вишневецького проти 90 тисяч регулярного війська Хмельницького, яке разом із союзниками - татарами і бунтівними селянами - склало 430 тисяч), князь Ярема відбив численні атаки і штурми і після півтора місяця запеклої оборони довів своє право на Збараж. Він, здавалося, досягнув неможливого. Особисто беручи участь у найскладніших битвах, Ярема Вишневецький відстояв Збараж і був єдиним, хто, нарешті, дав відсіч Хмельницькому.

Тож дізнайтеся більше про найбільш суперечливого руського князя ХVII століття Ярему Вишневецького з програми «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» уже цього четверга, о 22:00, на телеканалі ZIK.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Штаб АТО: Відбиваючи атаку ворога, загинули 2 бійців ЗСУ, 5 - поранено
вівторок, 8 серпня, 2017, 20:04
У Генштабі обіцяють підвищити надбавки за виконання бойових завдань в АТО
вівторок, 8 серпня, 2017, 19:03
Члена Вищої ради правосуддя Гречківського звинуватили у шахрайстві
вівторок, 8 серпня, 2017, 18:43
На Закарпатті на хабарі затримали начальника відділу митного поста «Вилок»
Сезон полювання на журналістів - що відбувається в Україні з доступом до інформації?
Сергій Хараху, керівник Центру військово-патріотичного виховання самооборони "Галичина"
В очі
реклама
останні новини
  • 12:49
    У Києві покажуть перші українські звукові мультфільми, які створили у міжвоєнний період
  • 12:47
    У Каталонії сьогодні голосуватимуть за перехідну Конституцію
  • 12:46
    Тренер збірної України з баскетболу Євген Мурзін: Литва була краще як в нападі, так і в захисті
    У реанімації помер п’ятий учасник сьогоднішньої ДТП на Рівненщині
    Противники Саакашвілі можуть влаштовувати провокації, - Сакварелідзе
  • 12:25
    У Швейцарії винайшли новий вид шоколаду - рубіновий
  • 12:23
    Тренер «Карпат» Серхіо Наварро у п’ятницю проведе автограф-сесію для вболівальників
  • 12:21
    Із жовтня відкривається новий авіарейс Львів-Мілан
  • 12:20
    Луцька міськрада розірвала договір із перевізником через постійні скарги
  • 12:19
    Львівські водії сигналили під стінами ОДА, вимагаючи змін правил розмитнення автомобілів
  • 12:15
    МОЗ наголошує, що російські вакцини завозять протизаконно
  • 12:14
    Звенислава Калинець-Мамчур висловилася з приводу цькування свого батька Ігоря Калинця
  • 12:11
    Додон пішов проти уряду й зупинив рішення про участь армії у Rapid Trident
    Капітан збірної Ісландії Арон Гуннарссон: Ми підготувалися до гри з Україною ретельно і ефективно
  • 11:53
    На Волині створять курортну зону державного значення
  • 11:51
    Лавринович відкидає висунуті ГПУ звинувачення у захопленні влади
    Для підготовки матеріалу були використані наступні веб-сторінки:
  • 1. zik.ua/news/2015/11/05/zradnyk_chy_ukrainskyy_lytsar_vsya_pravda_pro_yaremu_vyshnevetskogo_639733
  • 9.1%
  • 2. www.epochtimes.com.ua/ukraine/culture/knjaz-jarema-vyshneveckyj-proty-bogdana-hmelnyckogo-72446.html
  • 2.5%
  • 3. litakcent.com/2009/07/03/knjaz-jarema-tretja-polska-versija/
  • 3.1%
    Графічні матеріали
  • картинка 1: www.epochtimes.com.ua/sites/default/files/field/image/09-2014/69903d46b949ab6d31f8df21930b03ff.jpg
  • картинка 2: www.epochtimes.com.ua/sites/default/files/field/image/09-2014/78aaa6f2f189feb782a99156dc73bfb9.jpg
© 2018