Головна сторінка

Меню:
Яра славутича


Жученко Григорій Михайлович яра славутича

Григорій Михайлович Жученко — (псевдонім Яр Славутич; 11 січня 1918 року , хутір Жученки Херсонськоїа губернії (тепер Кіровоградська область)— 4 липня 2011 року, Едмонтон, Канада) — український поет, перекладач.
Голодомор 1932—33 років наробив жахливих спустошень на Україні... Не минув і нашої родини. На самому початку 1933 року померла бабуся, відмовившись їсти, щоб більше було тієї вбогої їжі для внуків. Незабаром відійшла з цього світу піврічна сестричка Галочка, бо не було молочка. На щастя, мені, п'ятнадцятирічному, вдалося дістатися до радгоспу «Скотар» на Криворіжжі, навесні 1933 року — і я рятував улюбленого діда маленькими шматочками хліба та грудочками пшоняної каші зі скромної пайки, приносячи їх до землянки на зруйнованому хуторі Жученки, на західному Гурівському узліссі. Не пощастило мені його врятувати. Помер на моїх руках. Зберігаючи повну присутність розуму, не втрачаючи влади над собою, перед своєю смертю він узяв від мене зобов'язання. Я мусив скласти йому урочисту присягу — «вижити й розказати всьому світові, як сталінська людва нищила Україну».


Життя і діяльність

Григорій Жученко (справжнє прізвище та ім'я Яра Славутича) народився 11 січня 1918 року в давньому (заснованому ще в XVII столітті) козацькому зимівнику, згодом — родовому хуторі Жученки на північній Херсонщині (тепер Долинського району Кіровоградської області) Старовинний шляхетський рід дав Україні не одного визначного діяча. Його представники були сподвижниками Я. Остряниці, Б. Хмельницького, І. Мазепи. В сім’ї свято зберігались українські традиції, хлопчик виховувався під впливом вогненного шевченкового слова, музики дніпрових порогів, під впливом свого діді-патріота.

Молодий поет з когорти національно-визвольних бійців Яр Славутич це відчув і усвідомив, — фактично першим своєю збіркою "Правдоносці" розпочав про це говорити поетично. Громадська думка діаспори із захопленням сприйняла його збірку, назвавши її "збіркою збірок", а його самого нарекла "правдоносцем", розцінювала її за вищими історикософічними національно-духовними вимірами: "як динамічне виверження поклику тих народних духовних цінностей, що були загнані війною (Другою світовою. — К. В.) в глибину української душі, як утвердження ідеалів Шевченка, Франка, Лесі Українки та інших виразників свого часу. Перед нами постає сконденсована спільність почувань багатьох поколінь, що будили й кликали нарід до нового життя, що ставили тверду вимогу до західного світу — пізнати нашу, українську правду". (Володимир Жила. «Правдоносець». У зб.: "Творчість Яра Славутича", Едмонтон, 1978, с. 7).

Ще хлопчиком, а згодом вже й студентом Яр Славутич зустрічався у Дніпропетровську з Дмитром Яворницьким.

На початку 30-х років більшовики розкуркулили сім’ю, вигнали з хати, хутір зруйнували, а Григорія разом з батьками заарештували і відправили на заслання.

Він утік і довго переховувся, жив під зміненим прізвищем.
Переживши багатолітні життєві напасті, той козацький давній осередок не встояв перед новітньою ордою посланих комуністичної Москви місцевих «активістів»-комнезамівців. Мало того, «у вересні 1932p. 14-річного молодика заарештовують разом із батьком, який „не виконав плану до двору“ (була тоді колективізаторами придумана така „геніальна“ зачіпка: господареві-хліборобові спускався зі стелі взятий, спеціально завищений план поставок, — бувало, й не один, — за невиконання якого — арешт і висилка. — К. В.); батька везуть на заслання, а хлопець вискакує з потяга (на ходу) крізь отвір, прорізаний у стелі дірявого товарного вагона й таким чином урятовується», — це з початкових, так би мовити, віх свого коротко викладеного життєпису, накресленого самим Яром Славутичем у десятій збірці своїх поезій «Шаблі тополь» (К., 1992).

Під час війни опинився в Чернигівський Січі - бойовій частині, яка боронила Україну як від німецького фашизму, так і від більшовицької влади.

«1941 року, під німецькою займанщиною, молодий вояк разом з іншими військовиками організовує в лісах північної України Чернигівську Січ, яка ставить за мету оберігати місцеве населення від німецьких грабунків, рятувати молодь, наловлену німцями та поліцаями для рабської праці у фатерлянді, а також готуватися стати армією Самостійної Української Держави — СУД; тоді ж, 1943 року, він, сотник Чернигівської Січі, втрачає дружину з одноденною донькою, яких спалюють гітлерівці, винищуючи українські села». Там він познайомився з Оленою Телігою і Олегом Ольжичем.

Поховавши улюбленого діда, загорненого в рядно, у викопаній мною неглибокій ямі між двома деревами, я поніс із собою присягу, проказану дідом (окремі слова було повторено ним тричі), як місію. Дивуюся тепер, що мені таки пощастило вижити, уціліти в неймовірних обставинах війни, у тривожній підпільній діяльності на північній Київщині, Чернігівщині та Стародубщині, у дорозі на Захід, під час утечі з катовицького огородженого дротом табору, при нічному переході польсько-чеського кордону, під американськими бомбами в Берліні, у таборах для переміщених осіб, звідки сталінські опричники насильно забирали втікачів «на родину», себто на каторжну працю в Сибіру, і т. д. й т. п. Урятуватися, вижити пощастило. Але чи виконав я повністю зобов'язання, дане моєму улюбленому дідові? Настав час готувати остаточний звіт. А українці в Україні самі сформулюють свою думку.

В 1943 році Григорій Жученко вперше виступив у пресі під іменем Яр Славутич. Це сталося в часописі «Нова Україна», де надруковано кілька віршів із циклу «Запорожці». З того часу Жученко друкувався лише під цим іменем, що незабаром стало його легальним прізвищем.

Григорій Михайлович Жученко — український поет, перекладач. На еміґрації в Німеччині й США; з 1960 в Канаді, професор Альбертського університету. Автор англомовних підручників з української мови, літературно-критичних нарисів, редактор і видавець літературно-мистецького альманаху «Північне Сяйво» (Едмонтон). Член Об'єднання українських письменників «Слово».

1945 року Григорій Жученко покинув палаючий Берлін, сховавши на грудях свої та чужі рукописи. У Німеччині, знайшовши українські шрифти, надрукував свою першу поетичну збірку «Співає колос».

Опинившись у вільному світі, Яр Славутич, попри всі негаразди-необлаштованості починає з наростаючою інтенсивністю вести боротьбу проти колоніального уярмлення України московською необільшовицькою імперією, раз і назавжди обравши за основу зброю в тій боротьбі слово правди, яке незмінно прагне донести до людей.

Подальше його життя пов’язане з Американським континентом, одиннадцять років він прожив у США, потім оселився у Канаді.

Багато років Яр Славутич, доктор славістики обіймав посаду професора Альбертського університету в Едмонтоні з 1960 по 1983 рр. Його курси з української літератури користувались незмінним успіхом і не тільки серед українців.
У другій половині XX, такого страдницького і воднораз героїчного для країни, століття, коли сам напрям національно-визвольної боротьби українського народу поступово переходить від збройного до ідеологічного протистояння, коли на нашій «материковій» Україні нещадна сталінщина розгортає тотальний репресивний наступ на українство, ставлячи собі за мету остаточно його засимілювати, понищити самі рештки його національної самосвідомості, — в цих екстремальних, загрозливих для самого подальшого існування нації обставинах, — зокрема на діаспору, лягла історичної відповідальності місія: виступити захисником і вільним (від загроз репресій сталінщини) речником української нації, сказати про неї слово правди — розповісти всьому світові, сучасникам і нащадкам, у якому становищі вона опинилась і чому, якою вона є, яку історію має і чого прагне.

Автор англомовних підручників з української мови, літературно-критичних нарисів, редактор і видавець літературно-мистецького альманаху «Північне Сяйво» (Едмонтон).

Помер в Едмонтоні 4 липня 2011 р., похований на цвинтарі св. Михаїла. Ім’я - Яр Славутич - поет обрав на згадку про рідні краї. Сила характеру, успадкована від предків, кипуча діяльна натура допомогли і вижити, і досягти вершин у творчості.

Нагороди: Перша і друга премії від Фонду Івана Франка в Чикаго, золота Шевченківська медаль від Конгресу Українців у діяспорі, звання поета-лауреата в Канаді, державний Орден від уряду України «За Заслуги» та «Почесна Грамота» від Національної Академії Педагогічних Наук України (2008).


Яр Славутич

Яр Славутич - автор багатьох поетичних збірок, перекладач, літературо- і мовознавець, автор кількох англомовних підручників з української мови.

Його книга «Розстріляна муза» - реєстр репресованих українських письменників - перекладена англійською мовою, витримала кілька перевидань.
УкрЛіб — скорочення від Ukrainian Library (українська бібліотека). Метою створення цього сайту було зробити українську літературу доступною для всіх, хто бажає її читати.

В Україні вона видана у 1992 році.

Сьогоднішній читач в Україні має змогу познайомитись з основним у творчому доробку Яра Славутича. З набуттям державної незалежності на її теренах публікувались уже його оригінальні поетичні збірки: «Слово про Запорозьку Січ» (1991 та 2-ге, доповнене видання — 1992), «Шаблі тополь» (1992), а також вибрані «Твори в двох томах» (1994) і найповніше видання — «Твори, томи І — V», котре видавництво «Дніпро» дає до 80-річчя письменника.

А в поезії я дуже часто повертався до порушених вище тем, зокрема в поемі «Моя доба», що в книзі «Зібрані твори, 1938—1978» (Едмонтон, 1978). Нищення селянства як основи української нації та нищення письменників і науковців як мозку нації ніколи не виходили з поля мого зору. Я друкував про все це не лише українською, а й англійською, німецькою та польською мовами. Нехай читачі судять, наскільки я виконав узяте на себе зобов'язання, здійснив сподівання мого улюбленого діда на ложі його смерти. Особисто я думаю, що додержав присяги...

А ще окремими виданнями виходить в Україні: перший мартиролог українських діячів культури, понищених і репресованих кривавим сталінським режимом, — «Розстріляна муза» («Либідь», 1993) та збірка вибраних досліджень і статей Яра Славутича — «Меч і перо» («Дніпро», 1992), що дає нашому читачеві можливість скласти власне більш-менш чітке уявлення про коло поетичних, наукових (і громадсько-патріотичних, як правило, вони всі в нього нерозривні) зацікавлень Яра Славутича, як і про його творчу методу, що характеризується передовсім вірністю життєвій правді, вивіреністю і виваженістю суджень.
Окремо відзначимо, що доля Яра Славутича тісно переплелася з Запоріжжям, адже саме тут пройшла його юнь, тут він пізнав першу музу поетики, тут він здобував свої перші університети та боровся за українську свою сутність.

.. Та ще — закоханістю в рідну Україну. Її свободу, незалежне державно-самостійне життя.

За своє творче життя Яр Славутич написав десять збірок поезій: «Співає колос» (1945), «Гомін віків», (1940-1945-1946), «Правдоносці» (1948), «Спрага» (1950), «Оаза» (1960), «Маєстат» (1962), «Завойовники прерій» (1968), «Мудрощі мандрів» (1972), «Живі смолоскипи» (1983), «Шаблі тополь» (1992); сім поем: «Одрад і Доброслава», «Соловецький в'язень», «Скарга», «Донька без імені», «Світочі», «Білий дім із чорною душею», «Моя доба».

Остання поема перевидана окремою книжкою у Львові 1993 року.
Уже 1941 року в Чернігівській Січі, підпільній організації, що складалася переважно з колишніх військовиків і нищила німецьких загарбників (які, до речі, спалили Слобідку з моєю дружиною та одноденною донькою), я почав збирати матеріали до мартиролога української літератури й культури взагалі. Анотовані списки часто гинули за непередбачених ситуацій, але я поновлював їх із пам'яті при кожній нагоді. Унаслідок цієї тривалої праці багато збереглося. Після війни я опублікував свої свідчення не лише в українській, айв англійській пресі, в т. ч. у книжках «Розстріляна муза» (Детройт, 1955) і «Мusе іn Ргіsоn» (Нью-Йорк, 1956). Про голодомор я писав ще в сорокові роки, часто повертався до цієї теми різними мовами. Систематизовані спогади з'явилися в моїй книжці «Місцями запорозькими» (третє вид., Едмонтон, 1985). Свідчив я в справі голоду перед міжнародним трибуналом у Нью-Йорку. Про це йде мова й у моїй іншій книжці спогадів «У вирі багатокультурності» (Едмонтон, 1988).

Поетичний доробок Яра Славутича - це понад 700 віршів, більш 250 сонетів.

Поетична збірка Яра Славутича “Слово про Запорозьку Січ”

Він співець багатогранний, поліфонічний.

Є у його творчому доробку і монументальна поема «Моя доба» і поема-реквієм «Донька без імені», і ораторія «356», і гімн «Канадський славень», і сонети-портрети, і послання, елегії, і романси.
До речі, в інтерв'ю, даному вже до свого 70-річчя, він уточнює, що до війни «…був Григорій Жученко. Під цим іменем надрукував півдесятка віршів у літературних журналах чи альманахах… 1943 року я вперше виступив у пресі під іменем Яр Славутич. Це сталося в часописі „Нова Україна“, де надруковано кілька віршів із циклу „Запорожці“. З того часу я друкувався лише під цим іменем, що незабаром стало моїм легальним прізвищем». (Яр Славутич. «У вирі багатокультурности». Едмонтон, 1988, с. 138).

Бібліографія

Основні видання творів Яра Славутича

Твори у 2-х т.- К.: Дніпро, 1994. Т. 1: Поезії.- 671 с. Т. 2: Поеми, переклади.- 365 с.

Твори: В 5-ти т.- К.: Дніпро; Едмонтон: Славута.- 1998.

Т. 1: Поезії (1937-1997).- 469 с.

Т. 2: Поеми. Переклади. Нариси. Життепис.- 331 с.

Т. 3: Розстріляна муза. Меч і перо.- 496 с.

Т. 4: Українська література й мова на Заході.- 487 с.

Т. 5: Спогади. Записи.- 352 с.

Я. Живі смолоскипи: Зб. поезій.- Львів: Каменяр, 1992.- 95 с.

Місцями запорозькими: Нариси та спогади.- 5-те вид.- Запоріжжя: Хортиця, 2002.- 88 с.

Моя доба: Поема.- Львів: Меморіал, 1993.- 180 с.

Олекса Влизько / Я.Славутич // Славутич Я. Розстріляна муза. - К., 1992. - С. 31-37

Розстріляна муза.- К.: Либідь, 1992.- 184 с.

Слово про Запорозьку Січ: Вірші, поема.- Дніпропетровськ: Січ, 1991.- 31 с.

Соловецький в’язень: Вірші, поеми.- Київ: Веселка, 1992.- 48 с


Публікації в періодичних видання

Вихователь, науковець, діяч / Яр Славутич // Жіночий світ. - 1995. - № 5. - С. 15 - 18

Від землепоклонства до християнства : (Богдан-Ігор Антонич (1909-1937)) / Я.Славутич // Слово і час. - 1993. - № 8. - С. 15-18

Дмитро Чуб / Яр Славутич // Народна творчість та етнографія.

Лауреат Міжнародної літературної премії ім. Івана Кошелівця (за 2002 рік).

- 1997. - № 5-6. - С. 52-53

З останніх творів : Вірші / Яр Славутич // Березіль. - 2003. - № 1-2. - С. 146-149

Із поезій про Індію : Вірші / Я. Славутич // Всесвіт. - 2007. - № 9-10. - С. 25-26

Перед хатою Шекспіра - Пам’яті Джона Кітса : Вірші / Яр Славутич // Зарубіжна література в школах України.

Взагалі ж для тих, котрі вирвались із «залізних обіймів» сталінської тоталітарної системи і продовжували виступати проти неї, обрання псевдоніму — нового прізвища — стало явищем поширеним. І робилося це, щоб хоч якось зберегти своїх родичів, які залишались в Україні, від репресій. (Хоча й не завжди це вдавалося: система була пильна, каральний апарат мала вишколений і розгалужений).

- 2005. - № 4. - С. 4

Свідчення перед міжнародною комісією розслідування голодомору в Україні Я. Славутич // Визвольний шлях. - 2003. - № 10. - С. 3-7.

Чекають нас розмаяні віки / Я.Славутич // Київ. - 2000. - № 3-4. - С. 14-19.

"Гордий, що дружина моя - киянка" : Соборницькі ідеї Івана Франка / Яр Славутич // Степ. - 1996. - № 2-3. - С. 7


Література про життя і діяльність Яра Славутича

Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.

Іщук-Пазуняк Н. До 70-річчя Яра Славутича // Вибрані студії з історії, лінгвістики, літературознавства і філософії. — К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 2010. — С. 344-352.

Кравчук В. Патріотичні мотиви у творчості Яра Славутича — Тернопіль, 1998. — 64 с.

Назаренко Т. Правди потужний спалах. Поетична творчість Яра Славутича. — Львів: Каменяр, 1996. — 144 с.

Січеславський збірник: До 80-річчя Яра Славутича. — Січеслав: Січ, 1998. — 240 с.

Скорина Людмила. Література та літературознавство української діаспори.

Гості з України тепер мене часто питають: «Чого ж ви не повернулися додому?» Відповідаю зацікавленим...

Курс лекцій. — Вид. 2-е, доп. — Черкаси: Брама-Україна. — 2005. — с. 130—149

Сологуб Н. Мовний портрет Яра Славутича. — Вінніпег, 1999. — 152 с.

Сорока П. Поетичний світ Яра Славутича. — Тернопіль: Лілея, 1995. — 176 с.

Творчість Яра Славутича: Статті і рецензії / Упоряд. В. Жила. — Едмонтон: Видання Ювілейного комітету НТШ, 1978. — 432 с.; Т. 2. — К.: Дніпро, 1997. — 912 с.

Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Балагура, Тетяна. Правдоносець. Усний журнал за творчістю Яра Славутича / Т. Балагура // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2008. - № 1. - С. 54-66

Боднарчук І. Співець херсонських степів Яр Славутич // Жіночий світ. — 1985. — Ч. 5. — С. 11-12

Боковський, Валентин. Деякі особливості поезії Яра Славутича / Валентин Боковський // Визвольний шлях. - 1985. - Кн. 1 . - С. 112-115

Відійшов у вічність поет, перекладач, літературознавець і друг "Всесвіту" Яр Славутич (Некролог) // Всесвіт. - 2011. - № 7-8. - С. 253

Відомі митці української діаспори. Яр Славутич. // Закордонне українство і Донеччина: вчора, сьогодні, завтра. Матеріали науково-практичної конференції. — Донецьк, 2008. — С. 300-310

Волинський К. Яр Славутич. Літературний портрет. — К.: Наукова думка, 1994. — 236 с.

Ворскло В. "Правди потужний спалах" / В. Ворскло // Жіночий світ. - 1998. - № 7-8. - С. 15-16

Гордасевич Г. Цей невгамовний Славутич // Дзвін. — 1965. — № 3. — С. 146-151.

Долинська С. Антитоталітарний дискурс поезії Яра Славутича / С. Долинська // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2008. - № 12. - С. 38-40

Долинська С. Історизм і історіософія Яра Славутича // Визвольний шлях. — 2006. — № 9. — С.52-59.

Жила В. Вимогливий, чуйний і послідовний : До 70-річчя й 50-річчя літературної діяльности Яра Славутича / В. Жила // Жіночий світ. - 1988. - № 10. - С. 14-19

Жила В. Яр Славутич про Василя Стуса / В. Жила // Визвольний шлях. - 2003. - № 6. - С. 89-92

Жила Володимир. Збірка доброї органічної єдности / Володимир Жила // Жіночий світ. - 1995. - № 7-8. - С. 15 — 17

Жила Володимир. Монографія про творчість Яра Славутича / Володимир Жила // Визвольний шлях. - 1997. - № 5. - С. 613 — 618

Жила Володимир.Збірка доброї органічної єдности / Володимир Жила // Жіночий світ. - 1995. - № 2. - С. 26 — 28

Качуровський І. Огляд «Розстріляної музи» Яра Славутича // Сучасність. — 1966. — № 6. — С.154-155.

Качуровський, Ігор. На вихід старого колеги / Ігор Качуровський // Березіль. - 2012. - № 7-8. - С. 125-133

Кислиця Д. Славутичева мова (До 60-річчя поета) // Нові дні. −1978. — № 2. — С. 13-15; № 3. -С. 13-14.

Ковалюк М. Яр Славутич англійською мовою // Визвольний шлях. — 1993. — Кн. 2. — С. 249-252.

Конак С. Один з когорти правдоносців : Славутич Яр / С.Конак // Вісник книжкової палати. - 2001. - № 4. - С. 28-30

Кость Волинський. З когорти українських правдоносців // Київ. — 1998. — № 3-4. — с. 151-153.

Матвієнко Ф. «Трофеї» Яра Славутича: Рецензія-відгук // Визвольний шлях. — 1964. — № 5. -С. 588-592

Михайловський М. Чернігівські січовики: Новий збірник пісень на слова Яра Славутича // Нові дні. — 1984. — № 10. — С. 23-24

Міршук Д. Смолоскипи визволення: Про книжку Яра Славутича «Живі смолоскипи»// Нові дні. −1985. — № 2 (420). — С. 22-24

Мойсієнко А. Віршовий текст як динамічна структура (із спостережень над поетикою Яра Славутича) / А.Мойсієнко // Мовознавство. - 2002. - № 2-3. - С. 3-9

Назаренко Т. Канадська північ в українській ліриці : Яр Славутич, цикл "Північне сяйво" / Т.Назаренко // Всесвіт. - 2002. - № 11-12 . - С. 135-138 . Овечко І. Шоста збірка поезій Яра Славутича // Визвольний шлях. — 1967. — Кн. 4 (229). -С. 490-492

Полякова, Тетяна. Дієслівна синоніміка в мовній картині світу Яра Славутича / Тетяна Полякова // Дивослово. - 2012. - № 10. - С. 29-31

Приходченко К. І. Сумління нації: Есеї про письменників / К. І. Приходченко // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2007. - № 11: Вкладка "Методичний банк". - С. 31-35

Романенчук Б. Поетична творчість Яра Славутича / Б. Романенчук // Нові дні. - 1950. - № 2. - С. 10-13, 23

Романенчук Б. Поетична творчість Яра Славутича // Нові дні. — 1950. — № 2. — С. 10-13

Сасс Святослав. Християнські мотиви у творчості Яра Славутича / Святослав Сасс // Джерела. - 2003. - № 3. - С. 152-158

Сасс Святослав. Християнські мотиви у творчості Яра Славутича / Святослав Сасс // Жіночий світ. - 1984. - № 9. - С. 12-16

Сварог В. Джон Кітс і Яр Славутич // Нові дні. — 1959. — № 6 -С. 17-21

Сердюк П. Сонети Яра Славутича // Визвольний шлях. — 1995. — № 5. — С. 95-100

Слабошпицький, Михайло. Один із "Розстріляного відродження" / Михайло Слабошпицький // Урядовий кур'єр. - 2008. - 21 лютого. - С. 8

Яриніч О. Ф. Херсонщино моя золотокоса. Уроки літератури / О. Ф. Яриніч // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2011. - № 19-21. - С. 36-45

    Для підготовки матеріалу були використані наступні веб-сторінки:
  • 1. wiki.library.kr.ua/index.php/Жученко_Григорій_Михайлович_(Яр_Славутич)
  • 9.1%
  • 2. uk.m.wikipedia.org/wiki/Славутич_Яр
  • 1.7%
  • 3. www.ukrlib.com.ua/bio/author.php?id=102
  • 11.5%
  • 4. sites.google.com/site/hatachitalnazaporizza/pismennki-zaporizskogo-krau/zucenko-grigorij-ar-slavutic
  • 4.4%
    Графічні матеріали
  • картинка 1: wiki.library.kr.ua/images/ZhuchenkoGM.jpg
© 2018