Головна сторінка

Меню:
Кавабата ясунарі

Кавабата ясунарі скорочено

Коротка ясунарі кавабата

Ясунарі кавабата

Ясунарі кавабата презентація

Ясунарі кавабата скорочено

Ясунарі кавабата хронологічна таблиця


Життя і творчість Кавабати - Словесник

Ясунарі Кавабата.ppt

Народився 14 червня 1899 рокув в селищі Акутагава, неподалік від Осаки. Його батько, лікар, помер від туберкульозу, коли Ясунарі виповнилося лише 2 року.
За рік так само від туберкульозу померла і мати.
Кавабата народився 11 червня 1899 в місті Осака в заможній родині лікаря і став сиротою у віці чотирьох років. Після смерті батьків він жив у дідуся і бабусі. Його старшу сестру забрала до себе тітка, тому він зустрівся з нею тільки раз у житті у віці 10 років. Бабуся Кавабати померла, коли йому було 7, а дід — коли йому виповнилося 15.

Після смерті батьків жив у дідуся й бабусі за материнською лінією. Бабуся Кавабати померла, коли йому було сім, а дід - коли йому виповнилося п’ятнадцять. У дитинстві Кавабата мріяв бути художником, але у 12 років прийняв рішення стати письменником.
Кавабата займався не тільки художньою літературою. Він також працював репортером в газетах, в тому числі і у відомій «Майніті сімбун». Хоча письменник відмовлявся брати участь у мілітаристській лихоманці впродовж Другої світової війни, він не особливо цікавився також повоєнними реформами. Однак, Кавабата відзначав, що як і рання смерть родичів, так і війна сильно вплинули на його творчість. Він говорив, що після війни зможе писати тільки елегії. Все ж критики не помічають особливих тематичних відмінностей у творах Кавабати до і після світової війни.

Незадовго до смерті діда він пише перше своє оповідання, яке 1925 року буде опубліковано під назвою «Щоденник шестнадцятирічного».
Втративши найближчих родичів, він поселився у родичів з маминого боку (родині Курода).
Втративши сім’ю, він оселився у родичів з маминого боку (родині Курода). Однак у січні 1916 року Ясунарі став жити в інтернаті при школі, куди раніше він доїжджав поїздом.

Однак у січні 1916 року Ясунарі переїжджає до інтернату при школі, до якої раніше доїздив поїздом. Тут у школі він захоплюється європейською, зокрема, скандинавською, літературою, цікавиться мистецвтом.
Ясунарі Кавабата — японський письменник, офіцер французького ордена мистецтв і літератури (1960), лауреат Нобелівської премії з літератури (1968). Коротка біографія Ясунарі Кавабата викладена в цій статті.

Закінчивши школу в березні 1917 року, він їде до Токіо поступати до Дай-іці Кото-ґакко, школу при Токійському імператорському університеті. Того ж року він склав вступні іспити в університет і став навчатися на гуманітарному факультеті за основною спеціальністю “англійська мова”.
Навчання в університеті Кавабата закінчив у 1924 році, і до того часу вже потрапив у поле зору Кана Кікучі та інших відомих письменників та редакторів завдяки своїй співпраці в літературному журналі Кікуті «Бунгейсунью».

Але вже на другом році навчання переходить на факультет японської літератури.
Його стаття у студентському журналі “Сінейте” (”Новий напрямок”) привернула увагу письменника Кан Кікуті, який робить пропозицію Кавабаті стати членом редколегії літературного журналу “Бунгей сюнджю” (”Література епохи”).
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


Пізніше Кавабата разом з групою молодих письменників, серед яких були Йокоміцу Рьоїті, Катаока Теппей, Накагава Йоїті, Фудзісава Такео та ін., засновує власний журнал “Бунгей дзідай” (”Сучасна література”) - рупор модернистського напрямку в японській літературі, відомого під назвою “сінканкакуха” (”неосенсуалісти”), що знаходилося під сильним впливом модерністських письменників Заходу, особливо таких, як Джеймс Джойс и Гертруда Стайн.
Навчання в університеті Кавабата закінчив у 1924 році. А 1926 року приходить перший літературний успіх з виходом у світ повісті “Танцівниця з Ідзу”.
В 20-х роках Кавабата жив у бідному районі Токіо Асакуса. Протягом цього періоду він експериментував з різними стилями письма. В романі “Асакуса куренайдан” (Червона банда Асакуси), який виходив окремими випусками в 1929-1930 роках, письменник звертається до життя напівсвіту куртизанок та інших персонажів за межею добропорядного суспільства. В цьому стилі вгадується відлуння літератури епохи пізнього Едо. З іншого боку, “Сюйсо Ґенсо” (Кришталева фантазія) - чистий потік свідомості.
В 1934 році Кавабата переїжджає до Камакури, префектура Канаґава.
У 1931 році Кавабата одружився, а в 1934 році переїхав до Камакуру.

Якийсь час він бере активну участь в громадському житті у середовищі численних письменників та літераторів, які проживали в місті впродовж війни.
Кавабата займався не лише художньою літературою. Він також працює репортером у газетах, у тому числі й у такій відомій як «Майнічі Сімбун». Хоча письменник відмовлявся брати участь у мілітаристській лихоманці впродовж Другої світової війни, він не особливо переймався також повоєнними реформами. Під час другої світової і у післявоєнний період Кавабата взагалі намагався триматися подалі від політики і ніяк не реагувати на все, що відбувається в країні і світі. Він багато подорожує, відвідує Маньчжурію, вивчає “Сагу про Гендзі”, класичний японський роман XI ст.
Проте, Кавабата відзначав, що як і рання смерть родичів, так і війна сильно вплинули на його творчість. Він говорив, що після війни зможе писати лише елегії.
Раннее сиротство Ясунари Кавабата, воспитание в семье родителей матери. Записки "Дневник шестнадцатилетнего". Поездка на полуостров Идзу. Отвращение к натуралистической литературной школе. Первые литературные успехи. Титулы, награды и премии писателя.

Все ж критики не помічають особливих тематичних відмінностей у Кавабати довоєнного і Кавабати післявоєнного.
1931 року Кавабата одружується на Хідеко, і нова родина селиться у давній самурайській столиці Японії - Камакура, містечку на півночі від Токіо. Невдовзі у них народжується донька. Літо родина Кавабати проводила на гірському курорті Каруйдзава у котеджі західного типу, а взимку переїжджали у будинок японського стилю у Дзусі. Неподалік від Дзусі у Кавабата була квартира, де він працював у традиційному японському кимоно і дерев’яних сандалях.
Продовжуючи традицію, розпочату Танідзакі у 1934 році, 1950 року Кавабата видає «Нову хрестоматію з літератури» (яп 新文章読本), де у популярній формі есе розповідає про творчість таких японських письменників, як Акутагава Рюноске, Кікуті Кан, Ісікава Дзюн та ін.
Як президент японського ПЕН-клубу з 1948 по 1965 рік Кавабата сприяв численним перекладам з японської мови на мови Заходу.
1960 року за підтримки Держдепу США Кавабата вирушає у турне американськими університетами (у число яких входить і Колумбійський університет), де веде семінари з японської літератури.
У своїх лекціях він розповідає про безперервність японської літератури з XI по XIX ст., а також про глибокі зміни, що відбулися наприкінці 19-го століття, коли японські письменники потрапили під вплив західних братів по літературі.
Один із найзнаменитіших романів Кавабати - “Країна снігів”. Книга почала видаватися в 1934 році й виходила окремими випусками до 1947-го. “Країна снігів” - відверта розповідь про кохання між токійським дилетантом та провінційною гейшею. Дія роману відбувається на термальному курорті десь на півночі Японії.
Життєвий та творчий шлях Льюїса Керролла, англійського письменника-романтика, історико-соціологічний підхід до його творчості та "психологічна загадка" особистості. "Аліса в країні чудес" як один з найвизначніших творів в світовій дитячій літературі.

Роман одразу ж здобув репутацію класики. Після його публікації Кавабату стали вважати одним із найвизначніших письменників Японії.
Після Другої світової війни Кавабата продовжував із успіхом публікуватися. Серед його творів “Тисяча журавлів”, “Стугін гори”, “Дім сплячих красунь”, “Краса й смуток” та “Стара столиця”.
Сам автор вважав найкращим своїм твором книгу «Мейдзін» («Майстер го»). За стилем ця повість значно відрізняється від його попередніх творів. Це напівдокументальна розповідь про визначну партію з го, яка відбулася 1938 року. Кавабата сам висвітлював хід гри для мережі газет «Майнічі Симбун». Це була остання партія Хон’імбо Сюсая, яку він програв молодому претенденту. Через рік старий мейдзін помер. Хоча на перший погляд повість розповідає про напружену спортивну боротьбу, дехто з читачів убачає в ній символічну паралель із поразкою Японії у Другій світовій війні.
Дві найзначніші повоєнні книги письменника - «Сембазуру» (Тисяча журавлів), написана в період з 1949 по 1951 роки, та «Яма но ото» (Стугін гори, 1949-1954). Центральними темами «Сембазуру» є японська чайна церемонія та безнадійне кохання. Головний герой відчуває потяг до коханки свого померлого батька, а після її смерті, до її дочки, яка від нього утікає.
Огляд життєвого шляху та літературної творчості Бориса Грінченка. Біографічні відомості та суспільна діяльність письменника. Висвітлення шахтарської тематики в прозових творах. Співчуття до тяжкої долі люду в оповіданнях "Каторжна", "Батько та дочка".

Чайна церемонія використана як красиве тло бридких людських стосунків, але намір Кавабати, радше, розповісти про почуття, які викликає смерть. Посуд для чайної церемонії тривалий та вічний, в той час як люди слабкі й несталі. Теми неявного інцесту, неможливого кохання, неминучої смерті знову зустрічаються в «Яма но ото», дія якої відбувається в місті Камакурі. Головний герой, літній чоловік, не відчуває любові до своїх дітей і втратив будь-які почуття до дружини. Він відчуває сильний потяг до забороненого - невістки, й думки про неї переплітаються зі спогадами про інше заборонене кохання - до братової.
Кавабата залишав невизначеними закінчення багатьох своїх книг, що часто дратувало читачів та критиків. Але такий хід він обирав свідомо, оскільки вважав самі сюжетні події важливішими за будь-які висновки. Кавабата часто порівнював свій стиль письма з традиційною японською формою поезії - хайку.
1968 року Кавабата отримує Нобелівську премію з літератури “за письменницьку майстерність, яка передає сутність японської свідомості”. Будучи першим японським письменником, якому було присуджено Нобелівська премію, Кавабата у своїй промові каже: “Все своє життя я прагнув прекрасного і прагнутиму до самої смерті”. З типово японською скромністю він зауважив, що не розуміє, чому вибір зупинився саме на ньому, додавши, що для письменника “слава завжди перетворюється на тягар”.
1970 року, після невдалої спроби організувати повстання на одній з японських військових баз, близький друг Кавабати Юкіо Місіма робить харакірі, а за два роки, 16 квітня 1972 року, важкохворий Кавабата (у нього на той знайшли хворобу Паркінсона) також кінчає життя самогубством - він отруює себе газом у власному будинку у Дзусі. За версією родини, втім, це був нещасний випадок. Кавабата не залишив ніякої записки, тому причини смерті так і залишилися нез’ясованими.
За іронією долі, у своїй Нобелівскій лекції Кавабата говорив: “Якою б не була ступень відчуженності людини від світу, самогубство не може бути формою протесту. Якою б ідеальною не була людина, якщо вона вчиняє самогубство, до святості їй далеко”.
Крім Нобелівської премії, Кавабата отримав також премію «За розвиток літератури» (1937), Літературну премію Академії мистецтв (1952). 1954 року його було прийнято до Японської академії мистецтв, 1959 року нагороджено Франкфуртською медаллю імені Гете. 1960 року письменник отримав французький орден мистецтв і літератури, премію Франції «За найкращу іноземну книгу» та орден Культури від японського уряду 1961 року.
Твори

Танцівниця з Ідзу (伊豆の踊子, Izu no Odoriko, 1926)
Червона банда Асакуси (浅草紅團, Asakusa Kurenaidan, 1929-1930)
Кришталева фантазія, 1930
Голки, скло і туман, 1931
Елегія, 1932
Птахи і звірі, 1933
Місце народження, 1943
Закат, 1943
Ім’я батька, 1943
Дорога Токайдо, 1943
Країна снігів (雪國 Yukiguni, 1934-1947)
Тисяча журавлів, 1949-1951
Стогін гори (山の音 Yama no Oto, 1949-1954Майстер гри в го (名人Meijin, 1951-1954)

Озеро (みづうみ(みずうみ)Mizuumi, 1954)
Дім сплячих красунь (眠れる美女 Nemureru Bijo, 1961)
Давня столиця (古都 Koto, 1962)
Краса й смуток (美しさと哀しみと Utsukushisa to Kanashimi to, 1964)
Рука (片腕 Kataude, 1964)
Кульбаби (1964-1968)
Comments
    Для підготовки матеріалу були використані наступні веб-сторінки:
  • 1. sites.google.com/site/slovooslove/literatura/didakticeskij-material/11-klass/asunari-kavabata/zitta-i-tvorcist-kavabata
  • 9.1%
  • 2. dovidka.biz.ua/yasunari-kavabata-biografiya-skorocheno/
  • 6.7%
  • 3. otherreferats.allbest.ru/literature/c00294647.html
  • 2.3%
© 2018