Головна сторінка

Меню:
Зима іван ярославович

Кашуба ярослав миколайович

Кушнірик ярослав денисович

Тягнибок олег ярославович

Ярослав дашкевич

Ярослав кашуба

Ярослав рущишин

Ярослав ярош

Ярослава дорошенка

Ярослава мудрого

Ярослава мудрого для дітей

Ярослава мудрого на українській мові

Ярослава мудрого по українськи

Ярослава мудрого реферат

Ярослава стельмаха

Ярослава стельмаха цікаві факти


Біографія ярослава мудрого для дітей

Ярослав Мудрий народився в 980 році. Це другий син Володимира Красне Сонечко і злощасної полоцької князівни Рогнеди. Християнське іʼмя - Георгій або Юрій ( звідси м Юрʼєв нині Тарту).

В дитинстві він страждав від паралічу ніг.

Параліч пройшов в 988 році після сильного нервового потрясіння, залишилася тільки хромота, яка йому зовсім не заважала.
Прийшовши до влади, Ярослав Мудрий ще довгі роки приборкував інших князів та племена. Чернігівщина перейшла до нього лише після смерті брата, сильного князя Мстислава, який понад 10 років володів лівобережною частиною Русі від Чернігова до Тмутаракані. Він допоміг Ярославу повернути захоплені польським королем Болеславом I Хоробрим червенські міста. Над річкою Сян брати спорудили західний форпост Русі - місто Ярослав (тепер у Польщі). Було укріплено населені пункти на території Волині, де жили дуліби й бужани.

15 липня 1015 році помер великий київський князь Володимир Свято-славович (Красне Сонечко) - четвертий із династії Рюриковичів. В останні тижні життя Володимир спробував передати престол всупереч усталеній традиції, одному із своїх молодших улюблених синів, народженому в християнському шлюбі від візантійської принцеси Анни - Борисові, з чим не могли змиритися старший син від Рогнеди Ярослав і його зведений старший брат Святополк.

Після смерті Володимира Великого його сини Святополк і Ярослав розпочали між собою війну. Врешті-решт саме Ярослав навесні 1019-го року утвердився на головному престолі Київської Русі.

Отже по смерті Володимира київський престол захопив туровський князь Святополк Окаянний. Бажаючи усунути можливих суперників, Святополк убиває братів, князів ростовського Бориса, муромського Гліба, древлянського Святослава, намагається вбити і Ярослава, але його завчасно попереджує про небезпеку сестра Предслава.
Всіляко сприяючи утвердженню на Русі християнства, Ярослав запровадив канонізацію святих. Зокрема був зарахований до числа святих батько Ярослава Володимир Великий, визнаний просвітителем Русі. Також було канонізовано братів Ярослава Бориса і Гліба, вбитих Святополком у боротьбі за престол.

Ярослав у грудні 1015 року в битві під Любичем здобуває перемогу над Святославом і захоплює Київ.

Але Святополк не змирився з поразкою і в 1018 році він разом з тестем, польським королем Бориславом Хоробрим завдає поразки Ярославові в битві на Бузі і відбиває Київ.

Ярослав відступив до Новгорода, звідки мав намір відправитись у Скандинавію.
Про вдалу політику Ярослава на світовій арені свідчить те, що князь виходить з-під залежності Візантії, розірвавши з нею торгові і церковні зв’язки, та одночасно налагоджує союзи з Польщею, Німеччино, Чехією, Угорщиною, найперше через укладення ряду династичних шлюбів. Сам Ярослав взяв за дружину шведську принцесу Інгігерду, сина Ізяслава одружив з донькою польського князя Мешко II, сина Святослава — з дочкою німецького графа Леопольда фон Штаде. Доньки князя Ярослава стали королевами Франції (Анна), Угорщини (Анастасія), Норвегії і Данії (Єлизавета). За польського короля Казимира вийшла заміж сестра Ярослава Доброніга.

Але новгородці порубали князівські тури і змусили Ярослава продовжити боротьбу. В битві на Альті 1018 року Святополк потерпів нищівну поразку і Ярослав знову зайняв Київ.

Після перемоги над Святополком Ярослав почав боротьбу з іншим своїм братом - тмутараканським князем Мстиславом, який також пред'являв свої права на престол.

В 1023 році між братами разгорілася відкрита війна.

Мстислав рушив на північ, зібравши велику рать із підвладних йому народів, зокрема хазар і касогів.
Після смерті батька 15 липня 1015 року Ярослав розпочав війну з братом Святополком, яка не припинялася чотири роки. 1019 року Ярослав з новгородською і варязькою дружинами остаточно розбиває брата, після чого проголошує себе правителем Русі.

Він вибрав зручний час для походу: Ярослав знаходився в улюбленому Новгороді. Тмутараканська рать підійшла під самі стіни Києва, але городяни зачинили ворота і не прийняли Мстислава. На штурм міста Мстислав не зважився, відійшов до Чернігова і зайняв це стольне місто величезної землі, куди входила ледве не половина, включаючи всю північно - східну Русь.
Проте одноосібним правителем Ярослав став лише після смерті у 1036 році брата Мстислава, якому підпорядковувався Чернігів і лівобережні землі, і якого він не міг перемогти.

Ярослав звернувся по допомогу до варягів.

Зустріч протиборчих сторін відбулася в 1024 році під містом Листвином, неподалік від Чернігова, в кромішній пітьмі, в дощ і грозу. Ярославова рать не витримала натиску Мстиславових полків і Ярослав утік, минаючи Київ, в Новгород.

З малих літ Ярослав був намісником батька, князя київського Володимира Великого, в Ростові, а після смерті брата Вишеслава став князювати у Новгороді. Саме це місто і стало його воєнною силою і підтримкою протягом усього його правління.

Русь, яка за часів Володимира Святославовича була єдиною, знову розкололася на дві частини. Ярослав зберіг за собою Новгород, Мстислав залишився володарем Чернігівської і Тмутараканської земель, не зважившись на захоплення руської столиці.
Кульмінацією інтелектуальної праці тих часів є "Руська правда" Ярослава Мудрого. Це була перша на цій землі збірка загальноприйнятих законів та порядків. Вони поширювалися всюди, куди сягала Ярославова влада. Усі закони "Руської правди" і досі викликають подив і захоплення. Написані у глибокому середньовіччі, вони торкалися усіх сфер життя громадян: фінансових стосунків, сімейного права, покарання за злочини та судоустрою.

Через два роки Ярослав, зібравши дружину на півночі, з'явився в Києві. Цього разу брати утримались від кровопролиття і уклали мир. Русь була розділена на дві частини.

На початку 1030 років у Польщі, як і на Русі почалися міжусобиці.

Скориставшись ситуацією, Ярослав у союзі з Мстиславом зібрали велике військо, відвоювали захоплені раніше поляками "червінські міста".

В 1036 році Мстислав помер, не маючи спадкоємців і його частина Русі відійшла до Ярослава.

Так через двадцять з лишком років після смерті Володимира Русь знову стала єдиною.

Розквіт Русі при Ярославі Мудрому.

Ставши "самовластцем", Ярослав пішов по шляху батька. Він послав у великі міста і землі своїх синів і вимагав від них повної покори.

Помер Ярослав на початку 1054-го року. Його тривале князювання вважають апогеєм могутності Київської Русі. У результаті нових завоювань володіння Ярослава простяглися від Балтійського до Чорного моря та від річки Оки до Карпатських гір. Внутрішня економіка також процвітала. Міцніла церква, яка забезпечувала освіту населення і розвиток мистецтва.

У Новгород відправився старший син Володимир, а після його смерті- наступний по старшинству син Ізяслав. Святославові він віддав під керування Чернігівську землю. Всеволоду- зміцнілий на цей час Переяславль.
Народився Ярослав Мудрий у 980-му році. Він був другим сином Володимира Великого, хрестителя Русі. Малого Ярослава охрестили під ім'ям Георгій.

Інші його сини були послані до Ростова, Смоленська, Володимир-Волинського.

Відтворена єдність Русі, зосередження влади в руках великого князя, підпорядкування Києву окремих російських земель, за допомогою направлення туди великокнязівських синів-намісників стало тією політичною основою, на якій розвинулися нові господарські процеси, розквітли міста, ускладнилося громадське життя, рушила вперед культура країни.

Останній великий напад кочівників-печенігів відбувся в 1036 році (до цього Русь більше десяти років жила у мирі і спокої).

У цей час Ярослав залишив Київ і знаходився в Новгороді.
У 1054 році великий князь Ярослав Мудрий пішов із життя, покнязювавши 35 років і залишивши по собі могутню і культурно піднесену державу.

Очевидно, цією обставиною, а також тим що не стало великого воїна Мстислава, і вирішили скористатися печеніги.

Великий князь зібрав військо і знову це були варяги, новгородська дружина, ремісники, смерди.

Ярослав спочатку пробився в Київ, а потім вийшов у чисте поле для вирішального бою.
Гуртував навколо себе князь Ярослав освічених і духовних людей, яких М. С. Грушевський пізніше назвав першою академією наук України-Русі.

Весь день тривав бій, і лише в вечері русичі здолати печенігів. Від цієї поразки печеніги так і не змогли оправитись. Після 1036 року їхні набіги на Русь практично припинилися.

У 1037 році Ярослав в ознаменування блискучої перемоги над печенігами і на місці битви заклав храм - собор Святої Софії.

Він був названий, так само, як і головний собор Константинополя, і в тім була своя політична символіка.
Ярослав розпочав розбудовувати Київ: місто істотно розширилося; з’явилися чотири в’їзні брами: Золота, Угорська, Лядська і Жидівська: зводилися дво- і триповерхові будинки з галереями та балконами; побільшало ринків; діяло 400 церков. Окрасою Києва став Собор святої Софії, збудований за зразком храму Софії у Константинополі.

Територія Києва, яка значно збільшилась, була обнесена високими валами. Довжина цих гіганських земельних стін, висота яких досягала 14 і ширина 16-18 метрів дорівнювала 3.5 км. Територія, оточена новою лінією укріплень у 7 разів перевищувала первісну і сягала 72 га. Перед валом знаходився глибокий рів, а вал доповнювала стіна з дубових колод.

Найбільше зроблено князем Ярославом для зміцнення південно-східних кордонів. Як і його батько, Ярослав будував міста-фортеці на Росі, Стугні, рішуче боровся з кочовиками. Коли 1036 р. навала печенігів докотилася до Києва, князь зібрав великі сили і дав рішучий бій під столицею. Літописець відзначив: «Була битва жорстока, і тільки навечір Ярослав узяв гoру.Побігли печеніги у різні боки, бо не знали куди бігти. Тікаючи, одні тонули в Сетомлі, інші в інших ріках, а ще інші невідомо де бігають і донині». Розбиті вщент вороги більше не нападали. Частина їх пішла на схід у далекі степи, де асимілювалася з іншим народами, а частина, що залишилася біля кордонів Русі, підкорилась її владі і розчинилася в місцевому населенні.

Місто Ярослава мало троє воріт. Золоті ворота були головним парадним вʼїздом в центральну частину міста.

1037 рік став знаменним ще і тим, що у цей час зароджується російське літописання. Створюється Найдавніший літописний російський звід.

Сам Ярослав був одружений на доньці шведського короля Інгігерді. Син норвезького короля Гарольд Сміливий побрався з донькою Ярослава Єлизаветою. Анастасія Ярославна стала дружиною угорського короля Андріана І. Талановита і освічена Анна вийшла заміж за короля Франції Генріха І та після його смерті певний час управляла країною. Польський король Казимир І Відновлювач був одружений на сестрі князя Марії-Доброгніві. Династичні стосунки були також з Німеччиною. За Ярослава Мудрого середньовічна держава русичів дістала широкого міжнародного визнання. Князя Русі недаремно називали «тестем Європи».

Його зв'язують з будівництвом Софійського собору, який відразу став не тільки релігійним, але й духовним центром країни.

Виникла найдавніша частина збірника норм давньоруського права - "Правда Ярослава" ("Руська Правда"), норми якої діяли на всій території Русі.

Після 1036 року обʼєднана Русь нарешті змогла знайти власного метрополита.

Відбилася в законі й станова боротьба: вбивства княжих слуг, розорювання несправедливо встановленої межі, втечі селян і слуг від лихих власників. Оформлення писаних законів, поява княжих суддів (ябедників) та збирачів штрафів (вірників) піднесло внутрішню міць і міжнародний авторитет Русі. У майбутньому закони «Руської Правди» послужили основою законодавства України, Білорусі, Литви, Москви.

Ярослав лише утверджувався як Великий князь Русі, він потребував не тільки ідеологічної підтримки всередині країни, але й доброзичливого політичного клімату за рубежем. Тому запрошено було митрополита з Константинополя, що відразу ж нормалізувало русько-візантійські відносини і стабілізувало міжнародні зв'язки Русі.
Населення Києва швидко зростало. Окрім князівської родини, бояр, дружинників, у ньому селилися ремісники, купці, лихварі. У період розквіту місто мало до 8 тис. дворів і близько 50 тис. чоловік населення. За розмірами, бурхливістю життя та багатством Київ досяг рівня найбільших столиць Європи - Лондона і Парижа. Його навіть стали називати суперником Константинополя.

Усі вказує на те, що об'єднання Русі Ярославом стало поворотним пунктом у багатьох відношеннях. Прийняття першого на Русі зводу законів, упорядкування церквовной організації, початок складання нового літописного зводу - були тими рисами державного, релігійного, культурного життя Русі, що як би підкреслили цей знаменний поворот.

Велике значення в політичному і релігійному житті Руської держави мало оформлення константинопольським патріархом у 1039 р. самостійної київської церковної митрополії. Підвищенню ії авторитета сприяло призначення у 1051 р. першого митрополита-русича Іларіона. Він був вихідцем з народу, священиком у Берестовому, але згодом став видатним діячем християнської церкви і письменником. Йому належить визначний філософський твір «Слово про закон і благодать». 3 ініціативи князя Ярослава й митрополита Іларіона по всій країні розгорталося церковне й монастирське будівництво, широка освітня, культурна та благодійна діяльність. У «Повісті минулих літ» сказано, що за Ярослава «стала віра плодитися і поширюватися пo Русі, і чорноризці (монахи) стали множитися, з'явилися монастирі. Любив Ярослав церковні устави (закони) і священиків дуже шанував, а понад усе почитав чорноризців». До кінця правління князя Русь уже мала шість церковних округ - єпархій, на чолі з єпископами. При ньому ж виник і Києво-Печерський монастир (згодом Лавра). Спочатку в печері на березі Дніпра оселився майбутній митрополит Іларіон. А згодом, у 1051 p., прийшли ченці Антоній і Феодосій, які походили з бояр. Вони стали першими печерськими чорноризцями і святими. Мощі Антонія й сьогодні зберігаються у Лаврі. У цьому ж монастирі на початку XII ст. чернець Нестор написав літопис «Повість минулих літ».

З великою наполегливістю Ярослав Володимирович продовжував зовнішню політику свого батька і діда. Але він розширив її масштаби, удосконалював методи її проведення відповідно до зростаючої господарськї, військової, політичної міці держави.

Після смерті Мстислава 1036 року Ярослав зробився одноосібним володарем Київської Русі. В тому ж році, за літописом, Ярослав Мудрий остаточно розгромив біля Києва печенігів, і вони після піввікових нападів більше не чіпали Русі. У 1043 р. блискучі військові успіхи були дещо затьмарені невдалим походом на Візантію. Конфлікт поглибився й тим, що Ярослав призначив київським митрополитом не грека з Константинополя, як було прийнято, а свого сподвижника Іларіона. Ситуація налагодилась лише через декілька років, коли син князя Всеволод одружився з донькою візантійського імператора.

Він затвердив владу Русі на західному березі Чудского озера і вивів руські кордони до Прибалтики. Тут було засноване місто Юр'єв (нинішній естонський Тарту). Місто одержало свою назву на честь Ярослава (Георгій - Юрій його християнське імʼя) . Ярослав неодноразово починав походи на войовниче балтійське плем'я ятвягів; у літописах згадуються і його походи на Литву.
Важливим кроком князя Ярослава Мудрого є призначення (близько 1051 року) митрополитом київським слов’янина Іларіона, а не грека, як велося до того. Така реформа послабила візантійський вплив на Русі.

Таким чином Ярослав прагнув забезпечити вихід Русі до Балтійського моря, зміцнити безпеку її північно-західних кордонів.

Ще в 30-і роки 11 століття Русь продовжувала успішне протиборство з Польщею. Але після того, як були відвойовані "Червінскі міста" Польща потерпала від впливу Німецькій імперії і Чехії, а також прибалтійських слов'янських язичницьких племен, і потребувала підтримки з боку Русі. Союз двох держав був скріплений династичними шлюбами: польський король одружився на сестрі Ярослава Добронігою (християнське ім'я Марія), а старший син Ярослава Ізяслав - з сестрою Казимира.

Особливо склалася доля у ще однієї доньки Ярослава - Ганни. Забрати її з Києва приїхало ціле посольство з Франції. Вже незабаром вона була повінчана з королем Генріхом І. Як королева Ганна брала участь в правлінні французькою державою ще за життя чоловіка. На деяких офіційних актах Генріх навіть зазначав так: "За згодою дружини моєї", або "В присутності королеви Ганни".

Русь надала Польщі допомогу у війнах з Чехією і прибалтійськими слов'янами.

На півночі Русь зв'язували тісні дружні відносини зі Швецією. Ярослав був одружений з дочкою шведського короля Інгігердою (Іриною).

Ярослав широко розгортає дипломатичні стосунки з західноєвропейськими керманичами. Але робить це у нестандартний спосіб - налагоджуючи сімейні зв’язки. Київський князь одружився з донькою шведського короля Інгігердою. А донька Ярослава Єлисавета вийшла заміж за норвезького короля Гаральда Суворого. Налагодилися сімейні стосунки Києва і з Угорщиною. Інша донька Ярослава - Анастасія - вийшла заміж за угорського короля Андрія І.

Добрими були відносини і з Норвегією, куди була видана заміж за норвезького короля молодша дочка Ярослава Єлизавета.

Після довгого періоду мирних відносин з Візантією Русь при Ярославі почала нову війну з великою імперією.

З формуванням нових суспільних відносин почалося збирання і запис поширених у народі правил взаємостосунків між різними верствами населення країни. З'явилися писані закони. Початок юридичному оформленню законодавства був покладений збіркою законів під назвою «Руська Правда». До нас дійшло понад 100 списків цього історичного документа, переписаних протягом XIII-XVIII ст.

Приводом послужила розправа з руськими купцями в Константинополі.

Велика руська рать на чолі з старшим сином Ярослава Володимировича рушила на турах до Константинополя. Але біля західних берегів Чорного моря флот потрапив у бурю, що розметала і потопила частину руських кораблів.

Місто Київ перетворилося в одне з найбільших і найгарніших міст у середньовічній Європі - «матір міст руських», прекрасну столицю Русі. На місці розгрому печенігів князь розпочав міську забудову. Він оточив нову частину міста великим валом і високою дерев'яною стіною. На відміну від старої частини - «міста Володимира», юна дістала назву «міста Ярослава». Головні південні ворота, над якими височіла церква з золотою банею, дістали назву Золотих. У центрі «міста Ярослава» в 1037 р. споруджено митрополичий Софійський собор, що зберігся й донині. Зміцнювалися міські укріплення. Ремісничо-торговий Поділ обнесли верхнім та нижнім валом. У Києві накопичувались багатства. Він став визначним адміністративним і торговельним центром. Його зв'язки охопили багато країн Європи та Азії.

Біля шести тисяч воїнів на чолі з воєводою Вишатою висадилися на сушу, інші морем рушили назад.

Довідавшись про це, імператор Костянтин Мономах наказав переслідувати руський флот і знищити руське військо.

Успіхи зовнішньої політики Ярослава грунтувалися не на застосуванні збройних сил, а на дипломатичній діяльності, що спиралася на династичні родинні зв’язки. Так, трирічна війна Русі з Візантією завершилася примиренням і шлюбом сина Ярослава Всеволода з донькою імператора Костянтина ІХ Мономаха Анастасією. Пізніше їхній син, Володимир Всеволодович, успадкував від візантійського діда прізвисько Мономах.

Але в морському бою русичі завдали поразки грекам і лише після цього вирушили на батьківщину.

Доля сухопутних військ була трагичною. Греки оточили і взяли в полон загін Вишати, багатьох з них осліпили і відпустили на всі чотири сторони для залякування Русі.

Великий князь збільшив територію Києва і оточив його валом - 18 метрів у ширину і близько 7 метрів заввишки. Київський вал мав чотири в’їздові брами. Головна південна брама звалася Золотою. Вона мала два поверхи з церквою нагорі. На Подолі розташовувалося торговельно-промислове містечко, де жили ремісники та купці. Відомо про 8 ринків, які вже тоді діяли у Києві.

Довго ще по руських селах і містах бресли нещасні сліпці, пробираючись до рідних домівок.

Лише в 1046 році Русь уклала новий мирний договір з Візантією. В знак поновлення дружніх зв'язків між двома країнами був улаштований шлюб візантійської принцеси, дочки Костянтина Мономаха, і четвертого сина Ярослава - Всеволода.

Невдала і невигідна обом сторонам ворожнеча між Руссю і Константинополем закінчилася миром, скріпленим шлюбом Всеволода Ярославовича та візантійської принцеси, який дав життя великому князю Володимиру Мономаху.

У 1053 році у молодої пари народився син, якого назвали на честь діда Володимиром, а в християнстві дали йому, як і діду, ім'я Василь. Це був майбутній великий київський князь Володимир Мономах.

Цей шлюб лише підкреслив, як виріс за останнє десятиліття мужнародний авторитет Русі.

Його правління значною мірою було продовженням батьківського: у зовнішній і внутрішній політиці Ярослав поглиблював те, що зробив Володимир Великий. Боротьба з печенігами о цій порі вже втратила свою гостроту, як це було на початку століття. У 1036 році відбувся останній масовий наступ печенігів на Київ. Тоді Ярослав з допомогою своїх постійних соратників варягів завдав печенігам жорстокої поразки, після чого вони покинули степи й перемістилися за Дунай.

Русь воістину стала Європейською державою. З її політикою рахувалися Німецька імперія, Візантія, Швеція, Польща, Норвегія, Чехія, Угорщина, та інші європейські країни. На сході аж до низовин Волги в неї тепер практично не було суперників. Її кордони простягалися від Карпат до Ками, від Балтійського моря до Чорного.

Ріст міжнародного престижу Русі підтверджували і династичні шлюби київського князівського дому.

Завдяки грамотно провадженій зовнішній політиці Київська Русь утвердила себе на європейській арені як могутня у військовому та господарському плані держава.

Усі сини Ярослава були одружені на можновладних принцесах - Візантії, Польщі, Німеччини. Його дочки були видані заміж за правителів різних країн. Старша Ганна - за французького короля Генріха 1, Анастасія - за угорського короля Андрія, молодша красуня Єлизавета - за норвезького короля Гарольда.

Цікава доля цих жінок. Після смерті чоловіка Ганна Ярославівна під час малолітства сина була регентшею Франції, Єлизавета після загибелі на війні короля Гарольда удруге вийшла заміж за короля Данії і відігравала велику роль у європейській політиці.

В останні роки життя Володимира його численні сини перестали коритися батьку. Спочатку повстав турівський князь Святополк, за що був кинутий у в'язницю. Потім відмовився платати данину новгородський князь Ярослав. Розлючений Володимир став готуватися у похід проти нього, але 15 липня 1015 р. раптово помер. Між братами спалахнула війна. Святополк, прозваний Окаянним, вів себе найбільш брутально. Він убив трьох братів - Бориса, Гліба, Святослава. Кілька разів приводив на Русь поляків, щоб здобути Київ. Нарешті, розбитий на річці Альті військами Ярослава, що складалися з новгородців і варягів, Святополк втік до Польщі, дебезслідно зник. Великим князем київським став Ярослав Володимирович (1019-1054), прозваний за розум і вченість Мудрим. Незважаючи на своє слабке здоров'я, вроджену кульгавість, новий князь був завзятим полководцем і енергійним державцем. Його християнське ім'я - Юрій.

Церква і релігія при Ярославі.

Митрополит Іларіон.

В часи Ярослава християнська церква одержала на Русі більш широке поширення і придбала визначну вагу в суспільстві. Цьому сприяв і сам великий князь, що відрізнявся великою побожністю, знанням церковних творів.

Ярослав поширив владу на західне узбережжя Чудського озера, де було споруджено місто Юр'єв (тепер Тарту в Естонії). Відновилася влада київського князя над ятвягами на Німані. Після завершення міжусобної боротьби князь сприяв відродженню сільського господарства, ремесла, торгівлі. Розбудовував Київ, Чернігів, Володимир-Волинський, Новгород.

При житті він одержав прізвисько "Мудрого".

Ярослав заложив великокнязівський монастирь святих Георгія і Ірини- на честь християнських святих, свого і своєї дружини. Монастирі стали з'являтися повсюдно й у великих містах, і в сільській місцевості, знаменуючи собою подальше поширення християнства і зміцнення ролі церкви в суспільстві.

Християнство за Ярослава значно посилюється. Саме о цій порі завершилося зведення найзнаменитішого собору - Софії Київської. З'являються перші організовані монастирі. У них переписували і перекладали книжки. Ярослав також зібрав першу в Україні бібліотеку. Вже у ті часи з'являються цілі династії інтелектуальної еліти. Тому історик Михайло Грушевський навіть писав про першу Академію наук часів Ярослава.

У середині 50-х років IXст. Під Києвом виник знаменитий Печенерський монастирь. В основі його створення був Іларіон, священик великокнязівської церкви в селі Берестове, заміської резиденції великих князів.

За князювання Ярослава нові храми та палаци заясніли розписами, мозаїками, фресками та іконами. Створювали їх майстри, запрошені Ярославом із Греції. Така політика створила умови для піднесення ремесел.

Іларіон був глибоко віруючою людиною.

Саме Іларіонові належить ряд творів, написаних у 40—50-і роки. Перше місце серед них займає блискучий пам'ятник ідеології і культури IX століття "Слово про закон і благодать". Власне кажучи в цьому творі Іларіон викладає державно-ідеологічну концепцію Древньої Русі, концепцію яка вплинула на світогляд інших русичів авторів IX століття.

За правління князя Ярослава Мудрого була укладена «Руська правда» — перший письмовий звід права, в якому прописувалися права на власність та заходи в разі її порушення.

Саме тоді, у 40-і роки IX століття, на русі вперше виникла концепція про закономірний зв'язок Русі зі світовою історією, зі світовими державами. Вся обстановка IX століття вимагала створення таких таких державно-ідеологічних концепцій.

Представляється, що в "Слові..." Іларіона концепція про зв'язок Русі з "світовими державами" і трактування Русі як спадкоємиці Римської величі, Римської держави пролунав зовсім разом. Крізь церковну фразеологію Іларіон проводить думку про рівність і тотожність дій Володимира з римськими апостолами.

Князь Ярослав Володимирович увійшов в історію як мудрий правитель, далекоглядний дипломат та вмілий розбудовувач, що духовно зміцнив Київську Русь і привів її до культурного піднесення.

Таким чином, історію Русі, діяльність її володарів Іларіон розглядає на широкому, по істині всесвітнім тлі. В основі політичних і релігійних імпульсів Русі знаходяться римські зразки. Цієї ж ідеї і відбивалися в Древньому руському літописному зводі, що ввійшов складовою частиною в початковий руський літопис.

Вважають, що автором найстарішого варіанта «Руської Правди» був князь Ярослав. Тому цей перший короткий список дістав назву «Правда Ярослава». Пізніші списки значно доповнили сини й онуки князя.У першому варіанті документа зберігся значний вплив родових звичаїв, у тому числі й кровної помсти. У цілому ж закони «Руської Правди» визначали правове становище різних груп тогочасного населення. У кодексі чітко виражені норми кримінального права, зокрема покарання за вбивство, образи, крадіжку.

Здається, що ця близькість руського літописання 30-50-х років IX століття до кола Іларіона і визначила ту ідеологічну спрямованість, що літопис зберіг стосовно до розуміння місця Русі в тодішньому світі і її співвідношення з історією Рима і Візантії.
Часи Ярослава Мудрого увійшли в історію України як період розквіту Руської Землі, піднесення її економічної і політичної могутності, поширення християнської віри, її світогляду, становлення в країні цивілізованого суспільства.

Іларіон давав відповідь на ключові запити часу, запити руської державності, що розвивається.

З ім'ям Іларіон зв'язаний і перший церковний Статут Ярослава, тобто система церковної юристдикции, віднесення до відомства церкви ряду справ, зв'язаних із сімейним і шлюбним правом.

За правління Ярослава було засновано міста Корсунь, Юр’їв, Ярославль, Гюргів (Біла Церква), Новгород-Сіверський.

Це були норми, що погоали формуванню родини, зміцненню моногамії в противагу язичеській безлічі, висвітленню приватної собствености,підвищенню авторитету центральної влади. Статут вводить заборону на викрадання наречених, захистив честь дівчини, строго карав батьків за примус дітей до вступу в шлюб. Новий церковний судебник захищав честь дівчини, давав їй більш шикрокі права в суді. Церква виступала в Уставі захисником християнської порядності, закликала до гуманізму, зменшувала жорстокість тих ранніх століть руської історії.

У 1051 році на загальних зборах руських єпископів Іларіон був обраний метрополитом.

Висновки.

Ярослав Мудрий ввійшов в історію не тільки як великий державний діяч.

Помер Ярослав Мудрий у 1054 році у Вишгороді й знайшов вічний спочинок у київському храмі, збудованому ним самим в ім'я Святої Софії, премудрості Божої. Перед смертю Ярослав залишив політичний заповіт, що дійшов до нас у складі «Повісті минулих літ», в якому він встановив принцип старшинства в межах родини, в розподілі земель і політичної влади між спадкоємцями, завдяки якому він сподівався уникнути запеклих родинних чвар і міжусобної боротьби.

Він показав себе і як людина, що зуміла перебороти самого себе. Не володіючи фізичною силою, будучи кульгавим, Ярослав був хоробрим воїном і хоробро вів військо в бій. Народившись ще в язичницькій родині, він став дійсним християнином.
Зростання військової, політичної і економічної могутності держави спричинило консолідацію праукраїнських племен, асиміляцію їхньої мови, характеру, вело до поступового формування єдиної української народності.

Великий князь у той же час показав себе людиною винятково різнобічною.

Ярослав залишився в історії як великий містобудівник. При ньому в Києві був побудований нове "Місто Ярослава" і Київ набагато розширив свої межі. Були споруджені численні церкви. У той час у Києві нараховувалося близько 400 церков. На честь перемоги над ворогами Ярослав вибудував так звані "Золоті ворота", що вражали іноземців своєю пишнотою. Його будівельний розмах виходив далеко за межі руської столиці. Він заснував міста на Волзі і берегах Балтики, на південних кордонах Русі.

Самі ранні відомі зображення Золотих воріт (а точніше — вже їх руїн) належать голландському художнику А. ван Вестерфельду і датуються 1651 р. Збереглися якісні копії його малюнків XVIII ст.

Ярослав був ревним поборником створення, відкриття шкіл, розвитку грамотності. При ньому були створені перші бібліотеки, одержала визнання і підтримку перекладацька діяльність. Багато книг древніх авторів, творів візантійських батьків церкви й істориків були переведені на слов'янську мову.

Час Ярослава - час внутрішньої стабілізації, що сприяла зростанню міжнародного авторитету Русі.

Нині його ім'ям названі заклади освіти й культури, вулиці й провулки. У 1995 році Указом Президента України для нагородження громадян за видатні особисті заслуги перед українською державою в галузі державного будівництва, зміцнення міжнародного авторитету України, розвитку економіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров'я, за благодійну, гуманістичну та громадську діяльність засновано Орден князя Ярослава Мудрого І, ІІ, III, IV і V ступенів.

Своїми діяннями цей князь заслужив у нащадків прізвисько Мудрий.
Помер він у 1054 році в Вишгороді. Похований у збереженій до нашого часу мармуровій труні в церкві Святої Софії в м. Києві. Після смерті Ярослава Мудрого землі давньоруської держави були поділені між пʼятьма його синами Ізяславом, Святославом, Всеволодом, Ігорем, Вячеславом.

Ще одним кроком Ярослава до одноосібного правління стало ув’язнення брата Судислава, який міг би зазіхнути на владу.

Література:

1. Греков Б.Д. Київська Русь. К. , 1951

2. Верстюк В.Ф., Гарань О.В. та ін. Історія України. Навчальний посібник. К. Видавничий дім "Альтернативи" 1997

3. Янин В.Л. Таинственный XI век. Знание - сила. 1969. №3

4. Костомаров Н.И. Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей.

Будучи високоосвіченою людиною, князь Ярослав Мудрий відкривав школи, монастирі, засновував книгописні (установи для перекладу і перепису книг). Такі кроки стали хорошим підґрунтям для розвитку писемності та літератури.

М. Книга. 1990. Кн. 1 стр. 9-21

5. Филист Г.М. История "преступлений" Святополка Окаянного. Минск, 1990




Реферат на тему: Ярослав Мудрий - державний діяч (реферат)


Схожі реферати

    Для підготовки матеріалу були використані наступні веб-сторінки:
  • 1. www.epochtimes.com.ua/life/art/velychna-ukrayinska-istoriya-knyaz-yaroslav-mudryy-112162.html
  • 7.9%
  • 2. histua.com/personi/ya/yaroslav-mudrij
  • 2.8%
  • 3. www.shevkyivlib.org.ua/derzhavni-zakupivli/638-vidatny-persony-mudriy-yaroslav.html
  • 3.3%
  • 4. 5ka.at.ua/load/biografija_avtobiografija/jaroslav_mudrij_derzhavnij_dijach_referat/9-1-0-272
  • 9.1%
  • 5. uateka.com/uk/article/personality/warfare/147
  • 7.9%
    Графічні матеріали
  • картинка 1: www.epochtimes.com.ua/sites/default/files/field/image/09-2014/b5b8c264b948749adaeb4a0cfcbed56b.jpg
  • картинка 2: www.shevkyivlib.org.ua/images/stories/Persony/Yaroslav/Zoloti_vorota.jpg
© 2018