Головна сторінка

Меню:
Дмитра яремчука

Назарія яремчука

Яремчука

Яремчука назарія

Яремчуки


    Брати ЯРЕМЧУКИ: «Рідних у Чернівцях уже нема, тільки татова могила…»

    • 17.05.2013, 02:23,
    • Людмила Пуляєва-Чижович
    • 15720
    • брати Яремчуки

    Із заслуженими артистами України Дмитром та Назарієм Яремчуками (на фото Дмитро - зліва) кореспондент «ВЗ» спілкувалася після їхнього сольного концерту у Львівському національному академічному драматичному театрі ім. М. Заньковецької.

    Читайте також

      Брати відверто і щиро говорили про творчість і відпочинок, але почалася розмова із найважливішої події, яка сталася у родині Дмитра…

      Дмитро. Найсвіжіша і найважливіша новина - у мене народився синочок, йому лише два місяці.

— Як назвали?

Дмитро. Вгадайте.

— Назарій?

Дмитро. Це логічно. Святий Назарій - покровитель усього нашого роду.

Назарій Яремчук підтримав, благословив і спрямував на нелегку пісенну стежину чимало молодих виконавців. З-поміж них вирізнимо Оксану Пекун з Тернополя, Світлану Зайченко з Житомира, Жанну Боднарук з Чернігова, Ніну Шестакову з Харкова, Інесу Братущик, Ореста Хому та Ірчик зі Львова, Богдана Сташківа з Івано-Франківська, Миколу Романова з Києва, Ольгу Добрянську, Аллу Наталушко та Леоніда Корінця з Чернівців.

Ми й охрестили сина на день Назарія Валаамського.

Назарій. А моєму синочку Олесеві уже два роки - росте потихеньку…

— Про синів розповіли. Може, про їхніх матусь розкажете?

Дмитро. Вони у Києві, виховують дітей. Вони наші половинки і в духовному, і у фізичному сенсі.

У 1970 році Назарій Яремчук вступає на географічний факультет Чернівецького державного університету.

Ми віднайшли одне одного.

— Але ж це ваш, Дмитре, другий шлюб…

Дмитро. Другий і останній!

— Коли ви перший раз одружувалися (з донькою Сергія Куніцина — колишнього голови Севастопольської міської державної адміністрації - Л.П.), то теж, напевно, думали, що востаннє?..

Дмитро. Думав, але… Над коханням треба працювати.

У 1981 році Назарій Яремчук став дипломантом Міжнародного фестивалю естрадної пісні “Братиславська ліра” у Чехословаччині.

Коли зупиняєшся і не працюєш над ним, воно може померти. В ідеалі людина раз в житті має по-справжньому закохатися. Проте своїми неправильними вчинками ми іноді збиваємося з цього ритму, бо трохи зіпсовані нашим життям… Але це не про мене! (Сміється - Л. П.).

Назарій. Важливо шукати. Кожен свого часу думає - де шукати кохання і як знайти? Іноді нам чогось дуже хочеться, і ми думаємо, що нам це потрібно.

Разом із своїми найближчими пісенними побратимами Назарій відзнятий у музичних стрічках “Червона рута”, “Співає “Смерічка”, “Стартує пісня”, “Ти плюс я - весна” та “Через 10 років”.

А виявляється, усе дає Господь. Важливо кожній людині заспокоїтися і чекати волі Божої в цьому сенсі. Коли будемо піддаватися миттєвим почуттям, можна швидко заблукати і обпектися. Потрібно віддати все на волю Божу і зрозуміти, що на все свій час. Хтось може закохатися у 17−20 років, а батьки стримують і не пускають, а ці почуття можуть виявитися на все життя…

— Що нового у вашому творчому житті?

Дмитро. От-от має вийти наш новий - п’ятий - компакт-диск.

Вона впевнена, що успіху “Смерічка” сягнула завдяки саме Дутковському, надзвичайно настирливій, наполегливій людині, до безтями закоханій у свою справу.

Диск уже готовий, а ми постійно ще щось допрацьовуємо.

— Ви - самодостатні виконавці. У вас є неоціненний скарб - ви можете з повним правом виконувати пісні батька…

Дмитро. Та ці пісні усі мають право виконувати!

— Звісно, але ви ж самі розумієте, як люди сприймають пісні Назарія Яремчука у виконанні його синів. Ви, Назарію, композитор, музику пишете самі.

Зранку ми обвінчалися, розписалися й пішли до ресторану. Також дівчата дуже хотіли фотосесію, на неї теж витратили певний час… На святі звучали російські, італійські пісні... Але найбільше було українських композицій. Коли звучала "Рідна мати моя…", у мене аж стиснулося серце… Самі ми не співали на весіллі, але співали наші серця.

Але усі скаржаться на те, що складно знайти хороші змістовні тексти, тобто існує проблема репертуару…

Назарій. Спочатку ми співали свої пісні. А чому співаємо батькові? Тому, що люди просять, - це по-перше. А по-друге - вони нам теж дуже подобаються, тому що мають духовну цінність, вагомий сенс і зміст.

Після занять залишався послухати репетиції ВІА «Смерічки» Вижницького будинку культури, яким керував Левко Дутковський. Керівник ансамблю помітив постійного відвідувача та запропонував заспівати пісню на вибір. Це була пісня Ігоря Поклада «Кохана». Голос сподобався, і Назарія прийняли до ансамблю. Тож з осені 1969 року хлопець почав співати у «Смерічці».

Така тематика зараз губиться. Але час минає і відсіює легковажне від чогось важливішого. Щодо віршів, то спеціально ми їх не пишемо, іноді вірш сам приходить на певну мелодію.

— Із вашою молодшою сестрою Марічкою Яремчук стосунки підтримуєте? Можливо, колись почуємо тріо Яремчуків?

Назарій. Може, й почуєте…

Дмитро. Спілкуємося ми нечасто. Ми ж рідні люди, як може бути по-іншому?

— Щось змінилося у ваших стосунках, коли вона стала зіркою після «Голосу країни»?

Дмитро. Людям притаманно змінюватися…

Назарій. Стало менше часу для спілкування, бо усі зайняті - і ми, і вона.

Назарій Яремчук народився 30 листопада 1951 року в селі Рівня Вижницького району Чернівецької області в селянській родині Назарія та Марії Яремчуків. Мав братів Степана, Богдана та сестру Катерину. Свою четверту дитину батьки назвали Назаріем (це ім’я означає “присвячений Богові”). Народження сина стало для 64-річного батька справжнім святом. Музику у родині Яремчуків любили всі: у батька був чудесний тенор, він співав у церковному хорі; мати, крім гарного голосу, добре грала на мандоліні, у неї також був акторський талант - вона виступала в місцевому народному театрі. Ще маленьким хлопчиком Назарій також почав співати.

Дмитро. Але є речі незмінні.

— Які, наприклад?

Дмитро. Наприклад, любов до рідних людей, повага, жертовність заради них. Але це приходить з досвідом, коли правильно все оцінюєш.

— У вас суттєва різниця у віці з Марічкою, адже їй було лише два роки, коли не стало батька. У дитинстві ви були для неї старшими порадниками, захистом, фортецею?

Дмитро. Ми переїхали до Києва і тому мало спілкувалися, бо рідко приїздили до Чернівців, де залишалася тоді сестра.

У 1972 році композитор Левко Дутковський познайомив Назарія з його першою майбутньою дружиною Оленою Шевченко, яку було запрошено солісткою ВІА «Смерічка». Як згадувала Олена, «ми зустрілися очима і...все. Це було кохання з першого погляду...». У 1975 році Назарій та Олена одружилися. Цивільний шлюб був зареєстрований в с.Пилипець Міжгірського району Закарпатської області, де мешкали батьки нареченої. Через рік у молодого подружжя народився перший син, якого назвали Дмитром, ще майже через рік другий - Назарій. У шлюбі Назарій та Олена прожили 15 років. Їхнє розлучення в 1990 році стало трагедією для дітей та потрясінням для друзів. Олена вийшла заміж удруге, переїхала до Києва, а Назарій зостався в Чернівцях.

Назарій. Ми саме тоді вступили до Київської консерваторії, п’ять років навчалися, потім - аспірантура, гастролі… Так вийшло, що були далеко від неї.

Дмитро. Але, коли приїжджали до Чернівців, то бачилися, спілкувалися з маленькою Марічкою, бавилися…

— Зараз буваєте у Чернівцях?

Дмитро. Рідко. Із рідних там уже нікого нема, тільки татова могила.

Назарій. Родичі є на Буковині. У Вижниці - татова сестра.

Дмитро. У нас є друзі у Чернівцях. Приїжджаємо туди на концерти…

Назарій. …На день народження тата чи на день жалоби за ним. Але на день народження не завжди, бо у Києві 30 листопада робимо наш фестиваль «Родина», а іноді бувають заздалегідь заплановані концерти.

З 2014 р. Дмитро та Назарій Яремчуки розпочалили великий всеукраїнський та міжнародний тур “Моя Україна - велика родина”. Десятки концертів відбулися у великих та маленьких містах різних областей України та обласних центрах: Київ, Харків, Полтава, Житомир, Черкаси, Кіровоград, Львів, Луцьк, Івано-Франківськ та ін. Концерти також відбувалися у військових шпиталях для поранених солдатів української армії та в зоні АТО. Починаючи з 2015 року Дмитро та Назарій Яремчуки з міжнародним туром побували в країнах Європи: Португалія (Лісабон), Іспанія (Мадрид, Барселона, Севілья, Торрев'єха, Мурсія), Франція (Париж), Італія (Рим, Салерно, Брешія, Реджо-Емілія, Арона, Навара), Чеська республіка (Прага). Продовження триває.

— Пригадую, багато років тому ви приїздили до Львова і давали концерт в обласній філармонії разом з Ніною Матвієнко. Чи збереглися і досі дружні стосунки із Ніною Митрофанівною?

Дмитро. У теплих стосунках і досі. Залучали її і до тих концертів, які організовували, їздили у концертні тури… Спільних концертів у нас було більше сотні. Це було і залишається природним спілкуванням.

Вадим Крищенко пригадує: «Після цього я зустрів Назарія на Співочому полі в Києві. Це був його останній виступ. Я зайшов за лаштунки сцени. Він готувався до виходу... Та сили, видно, залишали митця. «Вибачте, я трохи приляжу на стільцях», - раптом сказав він мені й, поставивши в ряд два стільці, ліг на них. Та хіба відпочинеш на цих побитих, стареньких стільцях? Назарій швидко піднявся й, через силу всміхаючись, промовив: «Нічого, коли я співаю, мені легше». Я попрямував до глядачів подивитися на його виступ. Назарій співав на диво легко, невимушено. Здавалося, що навіть спалахнули його очі, хода стала якоюсь молодою, впевненою. Але ось помах руки до людей - якийсь кволий, боязкий, наче він прощався з ними назавжди».

І з Тонею Матвієнко дружимо.

Назарій. Українська пісня одна одну притягує, тому жити в Україні і не перетинатися з тими, хто є носіями цієї пісні, неможливо.

Дмитро. Тоню ми любимо як сестру. І з Ніною Митрофанівною не відчуваємо різниці у віці. Вона навіть інколи звертається до нас за порадою.

— Зараз з’явилося багато зірок на нашій естраді. Але далеко не всіх пам’ятатимуть через п’ять чи десять років.

Назарій Яремчук прожив до прикрого мало (30.11.1951 - 30.06.1995), але встиг стати легендою вітчизняної естради. З ним облетіли світ наші українські пісні - “Червона рута”, “Водограй”, “Смерекова хата”, “Стожари”, “Гай, зелений гай”, “Родина”, “Я піду в далекі гори”, “Пісня буде поміж нас”, “Писанка”, “Гей ви, козаченьки”, “Я ще не всі тобі сказав”… “Він так співав, що мав у горлі мозолі. Він так співав, що крилами йому став голос”, - написав поет Андрій Демиденко.

Чи є у вас секрет, як довго залишатися у пам’яті і душах людей?

Назарій. Потрібно бути самим собою. Будь-яка штучність чи фальш у професії відчувається. Професія повинна бути улюбленою справою. Це не робота, це - життя. Щоб люди тебе любили і пам’ятали, потрібно бути щирим.

Старші діти відразу полюбили дитину. А Назарій на гастролі брав із собою маленьку подушечку дочки, яку вважав своїм талісманом.

Дмитро. Є багато талановитих людей, які не можуть пробитися «догори». Звісно, є певні медіапростори, які диктують і формують свої умови, щось пропонують людям. А людям це не завжди близьке. Відбувається постійне «формування» смаків і уподобань людей - не нашого віку, бо ми уже сформовані, а дітей і підлітків.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Яремчук.

Проте, коли люди сідають за стіл у колі родини і друзів, коли їм хороше, то що вони співають?

— Українські пісні.

Дмитро. Оце і є показник - які пісні люблять люди.

— Прізвище Яремчук вам допомагає чи заважає у житті?

Дмитро. Було всяке. Одні казали: «От, вони - Яремчуки, тому їм так легко усе давалося…».

Високу артистичну майстерність Назарій Яремчук разом із “Смерічкою” підтвердив на Всесоюзних конкурсах “Пісня-71″ та “Пісня-72″.

— Тобто вам потрібно було доводити, що ви - то є ви?

Дмитро. Звичайно! Але, скажімо, на гастролях у Чикаго ми були тричі, і завжди був повний зал. Є люди, які усі три рази приходили на наші концерти. Вони хочуть бачити і бачать нас. Звісно, пишаємося своїми батьками, ми - їхнє продовження.

У середині 70- х розпався дует Зінкевич - Яремчук. Тому що там, де слава - багато підводних каменів, що заважають творчому процесу. Кожен пішов своїм шляхом у мистецтві: Василь Іванович переїхав у Луцьк і став солістом ансамблю “Світязь”, а Назарій Назарович залишився в “Смерічці”. Але співаки зуміли зберегти дружні відносини, і коли в Назарія народилася дочка, Василь став її хресним батьком.

Люди хочуть чути і татові пісні, аби відчути спадкоємність. Це ж так добре - родинна династія!

— Тому свій фестиваль ви назвали «Родина»?

Назарій. Так, і цього року буде уже ювілейний - десятий фестиваль.

У 1969 році Назарій закінчив Вижницьку середню школу №1. Після невдалої спроби вступити на географічний факультет Чернівецького держуніверситету упродовж певного часу працював сейсмографом у Західноукраїнській геолого-розвідувальній партії, а згодом за направленням військкомату навчався на курсах водіїв. З осені цього року юнак пов’язав своє життя з вокально-інструментальним ансамблем “Смерічка” Вижницького будинку культури.

Усі ці десять років люди чекають на нашу «Родину», кожного разу телефонують, запитують… Особливо дев’ятий фестиваль часто показують по телебаченню, бо так збіглося, що торік татові виповнилося б 60. Тому в рамках цього фестивалю був Вечір пам’яті Назарія Яремчука, у якому звучало 90 відсотків пісень з його репертуару.
Але слава не змінила характер Яремчука. Зоряної хвороби в нього ніколи не було. Майже рік працював на кафедрі лаборантом, потім старшим інженером, поки не зрозумів, що спів для нього на першому місці. У 1973 році ансамбль запрошують на професійну сцену в Чернівці. З цього часу Назарій, сповна віддаючись естрадній пісні, перевівся на заочну форму навчання в університеті. У філармонії Назарій веде активне концертне життя. Зараз навіть важко повірити, що можна за 23 дня провести 46 концертів. І скрізь повні зали, а слухачі готові були навіть висіти на люстрах, щоб почути своїх улюбленців.

Могли по-різному назвати наш фестиваль, але обрали «Родину» — не тому, що ця пісня - остання, яку виконав батько, а тому, що у ній закладено багато глибинного, щоб від суєти повернутися до чогось справжнього.
Назарія обожнювали мільйони, а він був нещасливий в особистому житті. У шлюбі з Оленою Шевченко народилися двоє синів, але з’єднати батьків діти не змогли. Далі було розлучення. Хлопчики стали жити в бабусі й дідуся в Межигіррі. Олена вийшла заміж вдруге, переїхала в Київ, а Назарій довго не міг знайти собі пару. Їздив по світу, а другу дружину знайшов у с. Тюдів. Вони були сусідами, жили поруч, але особисто знайомі не були. Коли зустрілися, Назарій давно був розлучений, а Дарина вже чотири роки сама виховувала дочку після смерті чоловіка.

Дмитро. Коли Назар задумав робити цей фестиваль, я казав: «Навіщо воно тобі? Є стільки фестивалів! Ми маємо концерти, гастролі, багато роботи, є над чим працювати…». Але він наполіг.

Назарій. Хотілося об’єд-нати українських артистів хоча б раз на рік у фестивалі «Родина».

У 1978 році Назарію було присвоєно звання заслуженого артиста України, нагороджено орденом Дружби народів.

І нас підтримує багато людей не лише нашого співочого цеху. Але найважливіше, що нашу ідею люди зрозуміли.

— Які критерії відбору артистів - учасників вашого фестивалю?

Дмитро. Це мають бути українські виконавці зі змістовними українськими піснями.

Метою всеукраїнського та міжнародного туру "Моя Україна - велика родина" є насамперед підтримка української національної та патріатичної свідомості в суспільстві шляхом звернення до таких важливих тем, як любов до рідної землі, Батьківщини, родини, країни, сім’ї, матері. Ці теми є головним лейтмотивом концертів і творчості Дмитра та Назарія.

— Як і де любите відпочивати?

Дмитро. Люблю відпочивати за кордоном, хочеться зануритися в іншу атмосферу. Люблю Грецію. В Туреччині гарно, в Італії, на Шрі-Ланці, в Таїланді… Це ж так цікаво — іноді зимою потрапити в літо!

— А наші Карпати?

Дмитро. Наші Карпати - це душа. Тут ми вдома, тут ми народилися.

У 1984 році співак був удостоєний звання лауреата Всесоюзного огляду-конкурсу тематичних програм до 40-річчя Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні.

Назарій. Відпочинок для мене - філософське питання. Зовсім по-іншому до нього ставлюся, ніж Діма. Мені нецікаво кудись поїхати, мені важливо зловити духовний і фізичний момент, коли захочу відпочивати. Можна бути де завгодно, але якщо у душі немає спокою, необхідного для відпочинку, то цей відпочинок мене не тішитиме.

Завдяки знайомству Назарія з молодим буковинським композитором, студентом медінституту Володимиром Івасюком глядачі почули «Червону руту» та безліч інших пісень молодого автора. Коли трагічно загинув Івасюк, Назарій був одним із перших, хто, не зважаючи на заборону влади, приїхав на похорон до Львова. Тоді це могло коштувати всього: кар'єри, спокою, репутації. Траурна колона починалася з великого вінка з білих квітів, який Яремчук ніс із Дутковським. Це було дуже небезпечним у той час, та Володимир був для них великим другом, і наслідки їх не цікавили.

Я - не людина відпочинку.

Розмовляла

Людмила ПУЛЯЄВА.

Фото Андрія КУБ’ЯКА.

Довідка «ВЗ»

Дмитро і Назарій Яремчуки - заслужені артисти України, співаки, сини народного артиста України Назарія Яремчука. Народилися: Дмитро - 19.02.1976 р.; Назарій - 23.03.1977 р. на Закарпатті. З дитячих років займалися музикою, співали в хорі, були солістами дитячого вокально-інструментального ансамблю.

А після того, як сам Брежнєв потиснув руку Левку Дутковському та його колегам на очах української партеліти, ставлення до естрадних першопрохідців з Буковини відчутно змінилося на краще. Перед «Смерічкою» відкрилися гастрольні дороги, ніхто вже відверто не втручався в її репертуарну політику. Учасники ансамблю розумно скористалися цим сприятливим моментом».

Закінчили з відзнакою музичну школу, клас фортепіано. В 1992 році закінчили загальноосвітню школу з відзнакою і склали вступні іспити до Чернівецького державного музичного училища ім.

С. Воробкевича на факультет “теорія музики”, яке в 1996 р. закінчили з відзнакою. Вступили до Національної музичної академії України ім.

П. І.Чайковського. Дмитро — у клас вокалу до професора Костянтина Огнєвого; Назар — до класу композиції у професора Івана Карабиця.

Брати Дмитро та Назарій Яремчуки народилися: Дмитро Яремчук - 19.02.1976 р.; Назарій Яремчук - 23.03.1977 р. на Закарпатті.

З відзнакою закінчують навчання. У 2004 р. Назар також закінчує аспірантуру в НМАУ, клас композиції у професора Мирослава Скорика. Дмитро та Назарій Яремчуки стали засновниками та організаторами Пісенного фестивалю “Родина” імені Назарія Яремчука.
Брати Дмитро та Назарій Яремчуки одружилися одного дня - 18 квітня. Весілля святкували в одному з ресторанів Києва в тісному колі друзів. А вже в середу, 21 квітня, молодята полетіли у медовий місяць до Азії. Перед вильотом за кордон Дмитро Яремчук розповів кореспондентові "МБ" про важливі події в їхньому із братом житті.

У 2004 р. братам присвоєно почесні звання заслужених артистів України.

Фото Андрія Куб`яка

    Для підготовки матеріалу були використані наступні веб-сторінки:
  • 1. wz.lviv.ua/interview/122956-braty-yaremchuky-ridnykh-u-chernivtsiakh-uzhe-nema-tilky-tatova-mohyla
  • 9.1%
  • 2. www.roduna.org/355.html
  • 0.7%
  • 3. www.ukrinform.ua/rubric-other_news/1859390-desyat_faktiv_z_gittya_nazariya_yaremchuka_2069293.html
  • 3.2%
  • 4. www.yaremchuk.in.ua/index_1.html
  • 2.3%
  • 5. kosivlibrary.if.ua/2012/01/30/267/
  • 2.9%
    Графічні матеріали
  • картинка 1: wz.lviv.ua/img/728x435/9/da64b5e45765d6614e0a88eb0aab12ce-a37cc2a9abc46a7b26b4a3df828e9ca1.jpg
© 2018